Санта Марія Антіква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мініатюрна Санта Марія Антіква на фоні грандіозних розвалин Палатинського палацу.

Санта Марія Антіква (італ. Santa Maria Antiqua) — церква Діви Марії на південній стороні Римського форуму, відома своїм ансамблем ранньосередньовічного стінопису, який не має собі рівних у Римі за ступенем повноти та збереження.

Історія[ред.ред. код]

Про її існування вперше стало відомо у 1701 р., а перші планомірні розкопки були проведені в 1901 р. під керівництвом Джакомо Боні. З тих пір фрески під дією повітря прийшли в аварійний стан і вимагають постійної уваги реставраторів. Велику частину часу церква закрита для публіки. Храм, розташований між церквами Сан Теодоро й Сорока мучеників, походить з I століття нашої ери. Спочатку був квадратний атріум, який через коридор з трьома порталами вів у внутрішній дворик, з'єднаний переходом з імператорським палацом. Приблизно це був вхід в Палатинські палати імператора Доміціана. Дещо західніше стояла величезна будівля, якя довгий час вважалося храмом Божественного Августа. Оскільки план Санта Марія Антіква має аналогії з бібліотеками античності, висловлюється припущення, що великий будинок, до якого вона належала, — це університет Адріана.

У середині VI ст. споруда часів Доміціана використовувалося як свого роду сторожова будка: тут ночувала охорона візантійських намісників Риму. Ближче до кінця століття вона була прибрано коринфськими колонами, прикрашена стінописом, до нього була прибудована напівкругла абсида — відтепер це була церква діви Марії. Під підставою однієї з колон археологи знайшли скарб монет із профілем Юстина II, з чого випливає, що перебудова не могла бути здійснена раніше його царювання (565–578 рр.) У папському інвентарі 635 р. будинок згадується вже як «Санта Марія Антіква», тобто «стара діва Марія», — свідчення існування новішого храму з тим же присвятою. У середині VII ст., з ослабленням візантійського панування на заході Італії, папи римські почали думати про перенесення резиденції з окраїнного Латерана на форум, де раніше мешкали імператорські намісники. Близькість церкви діви Марії до нового папського палацу дає змогу припустити, що у свій час саме в ній знаходилася кафедра римського первосвященика. Роботи по розпису храму почалися за папи Мартина I (649–655) і досягли найбільшого розмаху в короткий понтифікат Івана VII (705–707).

Лівий боковий вівтар був прикрашений стінописом на кошти сенатора Теодота. На час проведення цих робіт вказує той факт, що портрет Григорія III після його смерті у 741 р. був замінений зображенням нового папи Захарія. Розпис абсиди припав на понтифікат Павла I (757–767), а фрески античного атріуму можуть бути віднесені до діяльності Адріана I (772–795). Цей атріум тоді був пристосований для поховання знатних городян, нерідко в пізньоантичних саркофагах з рельєфами на язичницькі теми. У той же період, мабуть, був побудований внутрішній Нартекс. Під час землетрусу 847 року Санта Марія Антіква була похована під шаром землі, після чого її володіння, привілеї та ім'я були передані прилеглої церкви Санта Марія Нова («нової Діви Марії»), а про існування її попередниці просто забули. Під час землетрусу залишився незасипанним тільки атріум, який залишався у вживанні під ім'ям церкви Антонія Великого принаймні до розорення Риму норманами у 1081 р. У XVII ст. над церквою звели каплицю Санта Марія Лібератрісе, яку довелося розібрати при проведенні археологічних досліджень у 1901 р.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Matilda Webb. The Churches and Catacombs of Early Christian Rome. Sussex Academic Press, 2001. Pp. 112–123.
  • Anton Henze u. a. (Hrsg.): Kunstführer Rom. 5. Auflage. Stuttgart 1995, ISBN 3-15-010402-5, S. 103–104.

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 41°53′27″ пн. ш. 12°29′08″ сх. д. / 41.891000° пн. ш. 12.485583° сх. д. / 41.891000; 12.485583