Санторіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Санторіні
грец. Σαντορίνη
Ія
Ія
Карта

Santorini topo.jpg

Місце знаходження Середземне море
Координати 35°25′00″ пн. ш. 25°26′00″ сх. д. / 35.41667° пн. ш. 25.43333° сх. д. / 35.41667; 25.43333
Площа 73 км²
Країна Греція Греція
Адм. одиниця Південні Егейські острови
Населення (2001) 13 ,402 тис. осіб

Санторіні (грец. Σαντορίνη) — невелика група островів вулканічного походження у вигляді кільця в Егейському морі. Входить в архіпелаг Кіклади. Головний острів — Тера (інакше — Тіра, Фера, Фіра), також називається по імені всієї групи островів — Санторіні (Санторін). Площа становить 76 кв.км, протяжність берегової лінії — 70 км. Також в групу входять острови: Тірасія, Палеа-Камені та Неа-Камені.

Історія[ред.ред. код]

Найдавніші мешканці Санторіні оселилися тут близько 3000 р. до н.е. Вплив Мінойського Криту було встановлено під час розкопок на Акротірі, коли з-під великого шару вулканічного попелу з'явилось ціле поселення дво- та триповерхових будинків, прикрашених фресками, що нагадують настінний живопис мінойських палаців.

В цей період острів, мабуть, називався Стронгіла (Круглий) за свою форму, оскільки вулкан на той час ще не почав своєї руйнівної дії. Вулкан знаходиться на стику двох тектонічних плит — Африканскої та Євразійської, що власне призвело до виникнення вулканічних островів в цих областях і численних вивержень, в тому числі і на Стронгілі.

Катастрофічне виверження[ред.ред. код]

Близько 1627 (±1 рік) року до н. е.[1] (за іншими даними — 1450 р. до н.е.[2]) відбулося катастрофічне виверження вулкана, що знаходився в центрі острова. Катастрофа супроводжувалася потужними землетрусами. Від древньої Стронгіли залишився тільки видимий нині півмісяць зі скелею 300 метрової висоти в західній частині і пологими пляжами у східній. Під час вибуху було викинуто близько 40 км3 породи (це у 2 рази більше, ніж під час виверження вулкана Кракатау 1883 року). За іншими даними, в повітря злетіло 80  км3 гірської породи. [3] Індекс вулканічної експлозивності (VEI) оцінюється у 6 балів[4]. Висота газово-попільної колони плініанського виверження сягала середини стратосфери 38-39 км. Вибух вулкана Санторіні за потужністю дорівнював вибухові приблизно 200 тис. атомних бомб, скинутих на Хіросіму.[3] В результаті виникла кальдера діаметром 14 км і площею більше 80 км². Глибина моря в улоговині між островами сягає 400 м. Товща вулканічної тефри становить від 30 до 60 м біля підніжжя вулкану, а в радіусі 30 км вона сягає 5 м. Сліди санторінського попелу знайдено на острові Крит, у прибережних зонах Північної Африки (дельта Нілу) і Малої Азії.

В результаті утворення кальдери величезна хвиля цунамі, висотою до 200 м (за іншими даними — до 260 м[3]) накрила північне узбережжя Криту. Наслідком виверження та цунамі став початок занепаду Мінойської цивілізації (розкопки на о. Крит довели, що мінойська цивілізація існувала ще століття після виверження вулкана, оскільки деяка кількість будов мінойської культури знаходиться над шаром вулканічного попелу).

Деякі наукові дослідження намагаються довести, нібито затонулий острів був так довго шуканою Атлантидою[5][6][7].

Географія[ред.ред. код]

Населення острова становить бл. 13 402 мешканців (2001).[8] Столиця острова знаходиться в місті Фіра, з населенням близько 1500 мешканців.

Великі населені пункти:

  • Ія
  • Фінікія
  • Афінос
  • Камарі

Визначні місця[ред.ред. код]

  • Залишки міста мінойської епохи на мисі Акротірі
  • Монастир Іллі Пророка (Профітіс Іліас)
  • Жіночий монастир Святого Миколая (Агіос Ніколаос)

Транспорт[ред.ред. код]

Зв'язок з Санторіні: літак з Афін, Міконоса, Родоса та Крита на Національний аеропорт Санторіні, паром з Пірея, Кіклад та Крита. Влітку з Пірея та Іракліона (Крит) курсують швидкісні катамарани.

Галерея[ред.ред. код]

Панорамний вид на кальдеру з Емеровіглі
Панорамний вид на кальдеру з Емеровіглі

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]