Санторині (вулкан)
| Санторині | ||||
|---|---|---|---|---|
| Назва на честь: | Санторіні | |||
 | ||||
| 36°24′12″ пн. ш. 25°23′47″ сх. д. / 36.40361100002777306° пн. ш. 25.39638900002777788° сх. д.Координати: 36°24′12″ пн. ш. 25°23′47″ сх. д. / 36.40361100002777306° пн. ш. 25.39638900002777788° сх. д. | ||||
| Тип | гора і Кальдера | |||
| Країна |
 Греція | |||
| Місце знаходження | Thira Municipalityd | |||
| Висота | 367 м | |||
| Виверження | 1950[1] | |||
| Ідентифікатори і зовнішні посилання | ||||
| 212040 | ||||
  Санторині | ||||
 | ||||
 Санторині у Вікісховищі | ||||
Санторині (також Санторин, від грец. Σαντορίνη) — активний щитовий вулкан на острові Тіра, інша назва Фера, в Егейському морі, виверження якого (Мінойське виверження) призвело до загибелі егейських міст і поселень на островах Крит, Тіра і узбережжі Середземного моря. Виверження датується 1610 —1500 до н. е. за різними оцінками. За потужністю виверження мало 7 балів, що можна порівняти з виверженням Тамбора і в 3 рази сильніше виверження Кракатау. Виверження знищило мінойську цивілізацію Криту і викликало гігантське цунамі висотою приблизно 100 м[2]. Хмара попелу простягалося на 200—1000 км.
Географія[ред. | ред. код]
Наразі є головним чином зануреною Кальдерою, розташованою в південній частині Егейського моря, за 120 кілометрів на північ від Криту в Греції. Видима над водою група островів має вигляді кільця в Егейському морі. Входить в архіпелаг Кіклади. Головний острів — Тера (інакше — Тіра, Фера, Фіра), також називається по імені всієї групи островів — Санторині (Санторин) (75,8 км²). Також в групу входять острови: Тірасія (9,3 км²), Палеа-Камені (0,5 км²), Неа-Камені (3,4 км²) і Аспронісі (0,1 км²).
Кальдера має розмір близько 12х7 км, з 300 м у висоту і оточена крутими скелями з трьох сторін.
Геологія[ред. | ред. код]
Вулканічний комплекс Санторині є найактивнішою частиною Південно-Егейської вулканічної дуги, яка включає в себе вулкани Метана, Мілош, Санторині і Нисирос і є похідним від субдукції Африканської тектонічної плити під Егейську плиту зі швидкістю до 5 см/рік в північно-східному напрямку. Через субдукцію відбуваються землетруси на глибинах 150—170 км[3].
Вулканологія[ред. | ред. код]
Кальдера складається з чотирьох частково кальдер, які частково перекриваються, з яких найстаріша, південна кальдера, утворилося близько 180 000 років до Р. Х.. Наступну кальдеру Скарос було створено близько 70 000 років тому, а кальдера мису Ріва близько 19 000 років до н. е. Сучасна кальдера утворилася близько 1600 років до н. е. під час мінойського виверження[4].
Пале-Камені і Неа-Камені були утворені в результаті декількох, підводних вивержень в центрі кальдери[5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Santorini — Смітсонівський інститут, 1968.
- ↑ Остров Санторини. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 16 квітня 2012.
- ↑ Tectonic setting of Santorini. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 20 квітня 2011.
- ↑ Santorini, Summary. Smithsonian Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.
- ↑ Santorini Volcanic Caldera, Greece. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 19 квітня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Institute for the Study and Monitoring of the Santorini Volcano (ISMOSAV) (англ.)
- Извержение Санторина состарило греков на сотню лет [Архівовано 27 квітня 2012 у Wayback Machine.] // Грани.ру (рос.)
- Восставший из пепла [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.] // «Вокруг света» № 10 (2733) | Октябрь 2001 (рос.)
- Извержение Санторина // «Великие катастрофы в истории Земли» И. А. Резанов (рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Греції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |