Санґушко Януш Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Януш Олександр Санґушко
Януш Олександр Санґушко.jpg
Народився 3 травня 1712(1712-05-03)
Любартів
Помер 14 вересня 1775(1775-09-14) (63 роки)
Дубно
Громадянство Річ Посполита
Відомий магнат, політик, гульвіса
Рід Санґушки
Дружина Констанція Денгоф
Нагороди

Кавалер Ордену Білого Орла Кавалер Ордену Святого Губерта

POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg

Януш Олександр Санґушкокнязь гербу Погоня (*3 травня 1712, Любартів  — †14 вересня 1775, Дубно) — 7-й Острозький ординат, маршалок надвірний литовський (1750-1760), мечник великий литовський від 1735.

Син Павла Карла Санґушка і Маріанни Любомирської.

Обирався послом на сейми. Кавалер Ордену Білого Орла (нагороджений 11 серпня 1736 року в Дрездені). Був нагороджений баварським Орденом Святого Губерта[1].

Фундатор монастиря оо. Капуцинів в Старокостянтинові.

Гультяй і пияк, більшість часу мешкав у Дубенському замку. Як і належить острозькому ординату утримував чисельне військо. Однак згідно з реєстром 1759 року в Дубенському замку знаходився 161 вояк, замість належних 270-ти[2].

Головний винуватець і герой Кольбушівської транзакції (1753) внаслідок якої, за підмовою Авґуста Чорторийського, була розділена Острозька ординація. Поділ ординації призвів до підсилення магнацької групи «Фамілія», а внаслідок цього до потужного конфлікту з королівським двором. Таким чином, Януш Олександр Санґушко зберіг за собою прижиттєве право власності на усі маєтки Острозької ординації, а фактично, після поділу ординації, у власності родини Санґушків залишилася тільки Заславщина, що до ординації не входила і графство Тарнівське з містами Заславом, Славутою, Тарновом і Любартовим[3].

Мав за дружину Констанцію Денгоф.

Помер бездітним в Дубенському замку. Прощання з князем відбулося в Бернардинському монастирі в Заславі. Тіло покладене до родинної усипальниці в фарному костелі святого Івана Хрестителя в Заславі.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Вид на Дубенський замок
  • Януш Олександр Санґушко опинився на першому місці в четвірці п'яниць Речі Посполитої і Литви, змальованої в «Описі звичаїв за панування Авґуста ІІІ» його сучасником мемуаристом Андреєм Китовичем. У розділі «Про шляхецький стан», в частині «Про найславніших пияків», Китович пише: «Серед усіх пияків(...). Найпершим був князь Януш Олександр Санґушко, острозький ординат, маршалок надвірний литовський; про пияцтво описано вище, не буду повторюватися, додам лишень що його пияцтво не мало нічого дикого, сама веселість панувала над його дебошами, сам не знав міри, тільки пив щиро, мало звертаючи на інших уваги. Компанії тоді збиралися в нього великі — завжди його розважали. Мав таку важку голову до пиття, що коли напивався так, що не міг встояти на ногах, казав запрягти його до карети, в такий спосіб протягнувши її кілька стаєнь, повертався таким тверезим, ніби нічого й не пив, й пив знову з тим, хто складав йому компанію»[4].
  • У Тарнівському окружному музеї зберігається скляний кубок, висотою 30 см, з вигравіюваним гаслом «Серця вірних» (лат. Corda Fidelium). Кубок перехідного типу, тобто такий що передавався за столом з рук в руки, прийнято пов'язувати з ім'ям Януша Олександра Санґушка[5].
  • Януш Олександр Санґушко полюбляв гарматну стрілянину, відтак драгуни ординацької залоги розташованої в Дубенському замку одягалися в ошатні однострої бо завжди були перед князівськими очима. Натомість піхота Острозької ординації амуніції практично не мала, солдати ходили в селянських чоботах, кожухах і свитах, особливо на віддалених постах. Для варти на валах і біля в'їзної брами підбирали найкращі мундири, які позичали один одному[6].
Констанція Санґушкова (Денгоф)
  • Князь Санґушко не любив жінок (хоч і був одружений з Констанцією Денгоф, дітей не мав). Під час боротьби за маєтності Острозької ординації поширилися чутки, що Януш Олександр гомосексуаліст, відтак саме своїм коханцям вділяє найбільші шматки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dunin Borkowski J. S. Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich. Lwów 1895. S. 92. (пол.)
  2. Історія замку князів Острозьких у Дубні Зчитано 11.04.2011
  3. Początki rodu Sanguszków (пол.) Зчитано 11.04.2011
  4. Jędrzej Kitowicz. Opis obyczajów za panowania Augusta III. (пол.) Зчитано 11.04.2011
  5. Puchar "Corda fidelium" (kolekcja szkła) (пол.) Зчитано 11.04.2011
  6. Історія замку князів Острозьких у Дубні Зчитано 11.04.2011
  7. Володимир Єшкілєв. Втеча майстра Пінзеля. Київ 2008. ISBN 978-966-465-009-7

Посилання[ред.ред. код]