Сапфічна строфа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сапфі́чна строфа́ — одна з античних строф, різновид різностопної строфи, запровадженої давньогрецькою поетесою Сапфо (7 ст. до н.е), пізніше вдосконаленої римським поетом Горацієм.
Складається з трьох одинадцятискладників /—U—Ü—UU—U—±/ та, у четвертому рядку з адонія /—UU—±/. І. Франко, перекладаючи пісні Сапфо, намагався бути не лише еквіритмічним, а й еквілінеарним:

Афродіто, безсмертна Зевесова доню,

Баламутко на ясному троні, тебе я благаю,

Не гніви мою душу, о пані велична,

Горем, журбою.

Сапфічна строфа в українській поезії зазнає посутньої версифікаційної інтепретації при збереженні основних ліричних мотивів Сапфо («Сафо до Афродіти» М. Рильського, «Сапфо» Людмили Старицької-Черняхівської та інших).

[ред.] Література

• Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 623-624