Сара Мун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сара Мун (Sarah Moon)
Mariel Hadang (Маріель Хаданг)
Дата народження 1941
Місце народження Париж, Франція
Громадянство Франція Франція
Рід діяльності фотограф, фотохудожник
Жанр художня зйомка

Сара Мун (фр. Sarah Moon; * 1941, Париж) — відома французька фотохудожниця та фотограф. Її виставки проходять по всьому світу, в тому числі в Москві, Нью-Йорку, Шанхаї та Кіото. Справжнє ім'я — Маріель Хаданг.

Біографія[ред.ред. код]

Маріель Хаданг народилася у Франції в часи окупації німцями і її батьки втекли від фашистів до Англії. Там дівчина і виросла. В молоді роки Маріель вчилася на художника. З 1960 по 1966 рік — працювала фотомоделлю haute couture[1]. Молода Маріель багато цікавилася модою, а потім захопилася фотографією. З 1967 року почала серйозно займатися фотографією і згодом зрозуміла, що знімати предмети і людей набагато цікавіше, ніж одяг. Сама ж говорить, що до фотографії прийшла досить випадково: в молодості, коли працювала моделлю, почала фотографувати своїх подруг-манекенниць, і вони поміщали ці фотографії в свої альбоми[2]. Вона стала відома під псевдонімом Сара Мун. Працювала як фтогораф моди для багатьох журналів мод: Elle, Harper`s Bazaar, Vogue та Stern[3]. Її також запрошували на модні фотосесії такі дома моди як Comme des Gargons, Yohji Yamamoto, Issey Miyake[4]. У 1972 році співпрацювала з «Pirelli». Знімала для відомого «Календаря Піреллі». Але сама Сара Мун з часом стала вважати участь в даному проекті «помилкою молодості», хоча каже що старалася зробити фотографії, сповнені ніжності[5]. З часом Сара Мун відходить від світу моди, перейшовши до суб'єктивної фотографії. З 1979 року вона брала участь в кількох кінопроектах: знімала фільми, спочатку — рекламні, потім документальні та ігрові. Також працювала в кіно як кінооператор і фотограф. Як рекламний фотограф Сара Мун працювала для будинків моди Cacharel, Chanel, Dior, Sonia Rykiel, Christian Lacroix[6]. Світову популярність їй принесла рекламна фотосесія для дому Cacharel. Пропрацювавши кілька років в індустрії моди, стала знімати в більш художній, авторській манері. У 1983 році робить персональну виставку в Міжнародному центрі фотграфіі у Нью-Йорку[3]. У 1987 році її фільм «Лулу» отримав премію на Венеціанському фестивалі[5]. У 1990-х роках вона почала створювати фото-проекти за сюжетами казок Андерсена. Її виставки проходять по всьому світу, від Москви і Нью-Йорка до Шанхая та Кіото. Сара Мун є лауреатом багатьох мистецьких премій. Живе в Парижі[1].

Фотографія[ред.ред. код]

Француженка Сара Мун починала у fashion-індустрії, і досить успішно: спочатку моделлю потім фотографом. В її першій серії знімків -подруги-моделі[4]. Спочатку багато працювала на замовлення, але з часом почала займатися вільною творчою зйомкою. Її стиль дуже індивідуальний: на перший погляд це темнуваті, трохи розмиті чорно-білі знімки. Її знімки скоріше «застиглі», в її світі дійсно немає швидкості, і цим він так несхожий на сучасний світ, стрімкий і агресивний. Скоріше, неспішні й тендітні героїні Мун прийшли із минулого, звідкись із німого кіно, можливо з чорно-білих ілюстрацій у букіністичних книгах[1]. Фотографії від Сари Мун швидше нагадують живопис і є своєрідним синтезом живопису, фотографії та гри світла. У своїй роботі вона використовувала технологію кінця XX століття: м'яке світло, спеціальні лінзи і взагалі всі можливості оптики[6]. Сама ж вона говорить:

« Вже двадцять років я знімаю майже весь час одну й ту ж фотографію: одну жінку, одну сукню.  »

Ця фотографія приблизно вигляжає так: зображення розмите, деталей одягу не розгледіти, модель стоїть спиною, або ж затуляє обличчя руками, або особа взагалі не поміщається в кадр. При цьому Сара Мун як ніхто знає, що модна фотографія повинна бути яскравою і нав'язливою, повинна шокувати і переконувати. І все ж, всупереч усім законам, Мун завжди повертається в минуле — до мальовничості, витонченості і відстороненості. Коли на її «фірмовому» розмитому і туманному тлі з'являється видимість будь-якого сюжету, будь то наряд haut couture або цирковий номер, — виникає ефект міражу в пустелі. Сфера Сари Мун не хроніка, а фантазії і сни. Вона каже:

« Робота обов'язково повинна справляти враження незавершеності - щоб у глядача залишалася можливість для інтерпретації.[2]  »

Першовідкривачем сили образу і візуальної картинки для себе Сара Мун вважає Сергія Ейзенштейна: його фільми і роботи надихали її. Одні з найвідоміших її останніх робіт — це проекти виконані за сюжетами казок Андерсена, наприклад, «Дівчинка з сірниками», «Синя Борода». А також проект «Застиглі»: на фотографіях поряд із моделлю присутня лялька або манекен. Свої альбоми Сара Мун заповнює передмовами, знімає документальні кінокомментаріі до власних фотографій — в результаті виходять трохи плутані вірші в прозі.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Souvenirs improbables — Delpire, Paris, 1981 («Неймовірні спогади»)
  • Sarah Moon — Pacific Press Service, Tokyo, 1984 («Сара Мун»)
  • Le petit chaperon rouge: texte de Charles Perrault, illustrations Sarah Moon — Éditions Grasset, Paris, 1986 («Червона шапочка»: текст Шарля Перро, іллюстрації Сари Мун)
  • Vrais semblants — Delpire, Paris, 1991 («Реальна видимість»)
  • Inventario — Université de Salamanque, 1997 («Інвентаризація»)
  • Sarah Moon — Nathan, coll. Photo Poche, Paris, 1999 («Сара Мун»)
  • Still — Weinstein Gallery, Minneapolis, 2000 («Застиглі»)
  • Coincidences — Delpire, Paris, 2001 («Збіги»)
  • Dansez, Dansez…, texte d'Olivier Saillard et Irène Filiberti — Les Solitaires intempestifs, Paris, 2002 («Танцюйте, танцюйте…»)
  • Circuss — Kyoto Museum of Contemporary Art, 2003 («Цирк»)
  • Dansez, Dansez… — les Solitaires intempestifs, 2003 («Танцюйте, танцюйте…»)
  • L'Effraie — Kyoto Museum of Contemporary Art, 2004 («Сарай»)
  • Sarah Moon — Collection Photo Poche, Actes Sud, 2005 («Сара Мун»)
  • Le Fil rouge, Kyoto Museum of Contemporary Art, 2005 («Червона нитка»)
  • La Sirène d'Auderville — Kyoto Museum of Contemporary Art, 2007 («Русалка Одервіля»)
  • 1.2.3.4.5. — Delpire, Paris, 2008

Виноски[ред.ред. код]