Саркоїдоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саркоїдоз
APSarcoid.PNG
Рентгенограма легень з гранульомами.
МКХ-10 D86
OMIM 181000
DiseasesDB 11797
MeSH D012507

Саркоїдо́з (sarcoidosis; грец. sarx, sarkos м'ясо, плоть + eidos вид+ -ōsis; хвороба Беньє — Бека — Шаумана) — системне захворювання, що характеризується появою гранульом (з епітеліоїдних клітин), які найчастіше локалізуються в легенях та їхніх лімфатичних вузлах, печінці, серці та інших органах.

В Україні частота даного захворювання становить близько 10 випадків на 100 тис. населення.

Симптоми[ред.ред. код]

Прояви хвороби залежать від ступеню та місця ураження. Хвороба часто починається поступово. Першими симптомами можуть бути лихоманка, схуднення, біль у суглобах. Лихоманка особливо виражена при значному гранулематозі печінки. Найхарактерніше ураження медіастенальних та периферійних лімфатичних вузлів, легень та шкіри.

Діагностика[ред.ред. код]

Збільшення лімфатичних вузлів середостіння часто виявляють випадково при рентгенологічному дослідженні, але воно може поєднуватися з ураженням легень, яке проявляється задишкою, кашлем, наявністю вологих хрипів. При рентгенологічному дослідженні у легенях виявляють множинні дрібні тіні, що нагадують туберкульоз. Пізніше розвивається пневмофіброз з явищами дихальної недостатності. Спостерігаються різні ураження шкіри, зокрема вузлувата еритема. Серцева патологія проявляється найчастіше порушеннями проводимості до повної поперечної блокади. Відмічають також зміни в очах, нервовій системі, у скелетних м'язах.

При дослідженні крові знаходять помірну анемію, гіпергаммаглобулінемію, збільшене ШОЕ та вміст кальцію.

Найскладніший диференційний діагноз саркоїдоза та туберкульоза. При цьому має значення поведінка туберкулінових проб, пошук мікобактерій туберкульозу в мокроті. Для підтвердження діагнозу саркоїдоза важливе морфологічне дослідження біопсированої тканини лімфатичного вузла або печінки.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування при загостренні та прогресуючому перебігу хвороби проводять стероїдними гормонами та симптоматичними засобами.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Саркоїдоз органів дихання. М. М. Савула, д. м. н., професор; Ю. І. Сливка. — Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського. — m-l.com.ua.
  2. Саркоидоз (болезнь Бенье-Бека-Шаумана) — www.eurolab.ua.(рос.)
  3. ПАЦІЄНТАМ ПРО САРКОЇДОЗ: ПРАВДА І ЗДОГАДИ. к.м.н. Процик Л. М. — Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського.