Сатанівський єврейський цвинтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сатанівський єврейський цвинтар
Сатанівський єврейський цвинтар
Сатанівський єврейський цвинтар
Інформація про цвинтар
Країна Україна Україна
Розташування Сатанів

Са́танівський євре́йський цви́нтар (кіркут) — єврейське кладовище в селищі міського типу Сатанів Городоцького району Хмельницької області.

Як зазначено в історичному путівнику «Сто єврейських містечок України» (Єрусалим — Санкт-Петербург, 1998), «єврейське кладовище Сатанова з повним правом можна назвати кам'яним літописом громади. Тексти та зображення на різьблених надгробних стелах дозволяють не тільки довідатися про імена і час життя членів громади, але й уявити собі історичне тло її життя, заглянути в світ духовних і соціальних цінностей єврейських громад Східної Європи» [1].

Опис цвинтаря[ред.ред. код]

Єврейський цвинтар у Сатанові розташувався за межами містечка, приблизно в 500 метрах від міської брами, на високому клиноподібному пагорбі, який височіє над Збручем і тягнеться уздовж дороги на Кам'янець-Подільський. Єврейське кладовище традиційно розміщували за річкою, що символізувало відділення живого від мертвого. У Сатанові, зокрема, від містечка воно відділене безіменним струмком. Крім того, цвинтар обов'язково мав бути на високій горі, щоб на неї було важко підніматися і люди не прагнули пошвидше там опинитися. Правда, православні українці та поляки-католики трактували такий вибір місця для кладовища по-іншому: мовляв, хитрі євреї спеціально ховають своїх небіжчиків поближче до неба, аби в день Страшного суду вони чимшвидше зайняли чергу в перших рядах [2]. З пагорба, на якому розкинулося Сатанівське єврейське кладовище, відкривається чудова панорама на містечко й околиці.

Цвинтар витягнувся майже на 0,5 кілометра з півночі на південь, ширина його близько 200 метрів. Збереглися лише фрагменти кам'яної стіни, що колись оточувала кладовище.

За датами поховань чітко виділяються дві дільниці: стара, де є близько 500 надгробків XVI–XIX століть, багато з яких заховалися в заростях, і нова дільниця, відділена від старої переліском. Тут близько 3000 надгробків кінця XIX — XX століття.

Стара частина[ред.ред. код]

Найдавніша частина кладовища розташувалася на південно-східному схилі пагорба, зверненому до Збруча.

Найстаріший із п'яти виявлених надгробків XVI століття — часу утворення єврейської громади Сатанова — датовано 1576 роком. Найранніші пам'ятники — це прямокутні стели без декору. Вони нагадують надгробки того ж часу з Німеччини, Польщі та Чехії. Тексти на стелах збереглися лише частково, але іноді з них можна дізнатися дати народження та смерті й імена перших єврейських поселенців Сатанова: Моше, Цві, Менахем, Хана — дочка Шмуеля.

Надгробки першої половини XVII століття, як і пам'ятники XVI століття, розташовані компактно. Деякі з них дослідники виявили під шаром дерну, який забезпечив краще збереження пам'ятників. Фасади ретельно оброблених стел розділено на дві частини: вгорі розміщено символічний образ, внизу — епітафію. У декорі пам'яток дослідники зафіксували декілька видів образотворчих мотивів: дерево з плодами, виноградні грона, риби з левиними головами, гірлянди. На стелі 1638 року зображено жест благословення піднятими руками з особливим чином складеними пальцями (так зване «благословення коганім»). Це одне з найранніших таких зображень у Східній Європі. Під цим каменем поховано юнака з роду первосвящеників.

Нова частина[ред.ред. код]

Нова частина кладовища — це одноманітні ряди невисоких надгробків із напівкруглими завершеннями. Плоскі рельєфи, зроблені за трафаретом, зберігають сліди фарбування. На чоловічих надгробках зображено, як правило, лева, що лежить, а на жіночих — птаха та менору з п'ятьма ріжками. Проте і в цій частині цвинтаря трапляються оригінальні мотиви в оформленні пам'ятників. Так, на пам'ятнику, встановленому на могилі людини на прізвище Елефант, висічено слона. Це рідкісний для пізньої епохи приклад дотримання старовинної традиції супроводжувати ім'я покійного зображенням відповідної йому тварини.

На нову дільницю цвинтаря перенесли останки євреїв Сатанова, що загинули в роки Другої світової війни. За межами кладовища розташувалася братська могила членів громади, які померли під час епідемій.

Враження[ред.ред. код]

Московський журналіст Григорій Ревзін так описав свої враження від єврейського цвинтаря в Сатанові: [3]

Років три тому я опинився в місті Сатанові на Західній Україні. Там одна з найстаріших європейських синагог, ренесансного часу, мені хотілося її побачити (у ній тепер хлів). Єврея в цьому місті немає жодного, кого не знищили махновці, тих дочистили есесівці. А за містом є цвинтар, великий, метрів 500 завдовжки і завширшки метрів сто. Справа була взимку, і ось степ, сніг, ковила якась із нього стирчить — і могильні плити. Абсолютно однакові, сіренькі, заввишки сантиметрів 70, з написами. З XVI до XIX століття ховали, тисячі три могил, правильні шеренги, йдуть кудись: наліво, направо, прямо — в степ, у нескінченність. Покинуте кладовище зниклого народу. На триста верст навколо ніхто не розуміє, що написано на могильних плитах. Вони повільно йдуть у сніг.

Галерея[ред.ред. код]

Краєвид на річку Збруч та сусіднє село Калагарівку з цвинтаря

Примітки[ред.ред. код]

  1. 100 еврейских местечек Украины: Исторический путеводитель. — Выпуск 1. Подолия. — 2-е издание. — Иерусалим — Санкт-Петербург, 1998. — С. 214.
  2. Невідоме Поділля. Городоччина
  3. Коммерсантъ № 83, 11 мая 2005 года

Література[ред.ред. код]

  • 100 еврейских местечек Украины: Исторический путеводитель. — Выпуск 1. Подолия. — 2-е издание. — Иерусалим — Санкт-Петербург, 1998. — С. 214—220.
  • Єврейський цвинтар // Мошак Мирослав. Сатанівська здоровниця та подорож туристичними стежками Поділля. — Кам'янець-Подільський, 2008. — С. 74.

Посилання[ред.ред. код]