Сатанізм ЛаВея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Знак Бафомета — офіційний символ Церкви Сатани

Сатанізм ЛаВея — світогляд та офіційна філософія Церкви Сатани, положення якої було сформульовано в 1960-ті роки Антоном ЛаВеєм, автором «Біблії Сатани» та засновником Церкви Сатани. Сатанізм як «новий тип релігії» (ЛаВей) являє собою сучасний рух, який налічує декілька мільйонів послідовників по всьому світові.

Сатана в сатанізмові сприймається як позитивний символ світогляду - символ свободи, самовдосконалення та егоїзму (так званого розумного егоїзму). Відповідно до ЛаВея, «Сатана — це символ, нічого більше. Сатана символізує нашу любов до всього земного та заперечення блідого безтілесного образу Христа на хресті».[1]

Історія[ред.ред. код]

Сучасний сатанізм як філософія та заснована на ній релігія був сформульований в США в 1960-ті роки Антоном Шандором ЛаВеєм, який зібрав довкола себе найрізноманітніших людей та присвятив життя творчості та вивченню особливостей людської поведінки. Джерела його лежать в 1950-тих роках, коли ЛаВей заснував спільноту, названу ним Орденом Трапезоїду, яка об'єднала людей, які досліджували окультизм та практикували сукупність магії та гедоністичної егоїстичної філософії ЛаВея. Сам ЛаВей визнавав, що на формування його світогляду повпливали твори Фрідріха Ніцше, Раґнара Рудобородого, Нікколо Макіавеллі, Айн Ренд[2], Джека Лондона, біографії таких відомих особистостей, як Васілій Захарофф, граф Каліостро та Григорій Распутін.

Пізніше, накопичивши достатньо матеріалу та досвіду, Антон ЛаВей прийшов до висновку, що для того, аби добитися певних змін в світі, просто ще однієї філософії недостатньо, необхідне офіційне визнання нестандартного світогляду як релігії, названої ним сатанізмом. В 1966 роціу ЛаВей заснував Церкву Сатани, а трьома роками пізніше, в 1969 році, опубліковав «Біблію Сатани», в якій описуються основи сатанинського світогляду.

Незабаром сатанізм набуває офіційного статусу та заноситься до реєстру визнаних військовими силами США релігій (у зв'язку з запитом на сатанинське поховання морського офіцера - члена Церкви Сатани), проводяться перші сатанинські хрещення, весілля та поховання, які викликали інтерес преси. Восени 2004 року Британські збройні сили офіційно реєструють першого сатаніста, тим самим публічно визнаючи статус сатанізму як однієї з практикованих релігій в світі.[3]

Сатанинські організації[ред.ред. код]

Верховний жрець Церкви Сатани — Пітер Ґілмор

Церква Сатани (англ. Church of Satan) — найдавніша та найбільша сатанинська організація, чисельність якої приблизно складає декілька тисяч осіб в усьому світі. Точна кількість осіб, які входять до організації, невідома, оскільки вона не надає відомостей про свій склад та не вимагає публічного оголошення про факт свого членства. Штаб-квартира Церкви Сатани в даний момент перебуває в Нью-Йорку, а посаду верховного жерця обіймає магістр Пітер Ґілмор.

В середині 1970-тих років колишній член Церкви Сатани, Майкл Аквіно, заснував Храм Сета — організацію, яка має ідеологію, засновану на власній інтерпретації давньоєгипетських міфів, з нахилом в сторону містицизму. Члени Храму Сета позиціонують себе як «сетіянці», тому, грубо кажучи, його не слід називати організацією, яка в будь-якій мірі практикує сатанізм.

Старша донька Антона ЛаВея, Карла ЛаВей, у 1999 році заснувала невелику організацію під назвою Перша Сатанинська Церква (англ. First Satanic Church), ідеологія якої заснована на філософії ЛаВея. Інших хоч трохи значних організацій, які практикують сатанізм, на даний момент не зареєстровано.

Філософія сатанізму[ред.ред. код]

Принципи сатанізму можна узагальнити таким чином:

  • перевага інстинктів над утриманням;
  • повноцінне існування на заміну духовних мрій;
  • прагнення до пізнання замість самоомани;
  • відповідь оточуючим за їх заслуги замість любові до невдячних;
  • помста на заміну підставляння щоки;
  • відповідальність за свої дії та їх наслідки;
  • суцільний розгляд людини без заперечення його тваринної складової.

Фундаментальний індивідуалізм[ред.ред. код]

Сатанізм нерідко та помилково називають ідеологією, яка породжує жорстокість та безвідповідальну поведінку, але подібні твердження розходяться з основами сатанинської етики, оскільки принцип «відповідальності перед відповідальними» ставить на перше місце особисту відповідальність індивіда - перш за все перед самим собою - за здійснювані ним вчинки (а соціальні контакти з людьми, які проявляють безвідповідальну поведінку, рекомендується зводити до мінімуму).

Центральна ідея сатанізму, успадкована від Ніцше, полягає в тому, що індивідуум повинен власними силами знайти для себе ціль та сенс життя та перебороти масовий конформізм; сатаніст розглядається у вигляді еквівалента ніцшеанській «надлюдині». Антон ЛаВей вважав, що «сатаністами народжуються, а не стають» (в тому розумінні, що прагнення до індивідуалізму та саморозвитку, зазвичай, проявляється протягом життєвого шляху з ранніх років), також відомим є його напівжартівливе твердження, що сатаністи «страждають хворобою під назвою незалежність, яку слід визнати так само, як визнано й алкоголізм». Сатанізм містить в собі елементи лібертаріянства (у відношенні індивідуальних прав та свобод людини) та має певну подібність до позиції лібертинізму (у відношенні заперечення права суспільства регламентувати та обмежувати індивідуальні моральні цінності та сексуальні вподобання): сатаністи є прихильниками соціальної різноманітності, розкриття та розвитку сексуальності, особистісного розвитку, віднайденння (створення) власного індивідуального сенсу життя та досягнення своїх життєвих цілей. Завдяки такому акцентові на індивідуальність сатанізм вважається філософією «Шляху лівої руки».

Концепція «Бога» в сатанізмі[ред.ред. код]

Сатаністи не вірять в юдео-християнську концепцію Бога, й більшість з них вважають себе агностиками та атеїстами.[4] Дані релігієзнавчого дослідження, проведеного 2001 року, підтверджують це, а також показують, що переважна більшість сатаністів визначають Сатану як символ, архетипний образ, неперсоналізовану природну силу (пор. рівноважний принцип ЛаВея) або який-небудь інший «антитеїстичний» концепт.[5] Сатанізм визнає кожну людину своїм власним богом чи богинею, оскільки, за переконанням ЛаВея, саме людська психіка є творцем всіх богів та будь-якої релігії, а не навпаки:

Всі релігії духовної природи винайдені людиною. Вона створила цілу систему богів без допомоги будь-чого ще, крім її власного фізичного мозку. Лишень тому, що в неї є его й вона не здатна прийняти цей факт, людина екстерналізувала своє его в певний великий духовний засіб, названий нею «Богом» (ЛаВей, 1969)[6]

Таким чином, як вважають ЛаВей та інші сатаністи, якщо всі боги створені людиною, поклоніння спроектованим у зовнішній психічний простір «божествам», за визначенням, є поклонінням їх творцю, тобто самому суб'єктові. Таким чином, для сатаніста більш раціональним було б інтерналізувати самого бога й, таким чином, поклонятися собі самому. Дані переконання, вочевидь, перебувають в прямій відповідності з положеннями гештальттерапії Фріца Перлза та іншими фрейдистськими та постфрейдистськими школами психології середини XX століття; сам ЛаВей зазначав, що сатанинські принципи засновано на відкриттях сучасної йому психології, що дозволяє назвати сатанізм унікальною релігією.

Сатаністи зазвичай скептично оцінюють «божественні одкровення», які входять до канону різноманітних духовних традицій; більш того, за переконанням сатаністів, практикована ними філософія обіймає антагоністичну позицію у ставленні до так званих «життєзаперечних» релігій — релігій, які надають перевагу посмертному існуванню в шкоду нинішнього, «плотського», життя.

Lex talionis[ред.ред. код]

Іншим важливим елементом сатанинського світогляду є принцип, відомий як «Lex talionis»Біблії, наприклад, сформульований як «око за око, зуб за зуб»), який полягає в тому, аби «вести себе з іншими так, як вони поводять себе з тобою». ЛаВей не був згоден з християнським Золотим правилом, яке вимагало від людини «вести себе з іншими так, як вона хоче, аби люди вели себе з нею», вважаючи його психологічно шкідливим. За ЛаВеєм, кохання, співчуття та симпатія повинні бути спрямовані лише на тих, хто цього заслуговує, а не розпилюватися на невдячних, так як це є енергетично більш економно та розумно; «якщо „поводитись з людьми так, як хочете, аби вони поводились з вами“, а ті поставляться до вас погано, буде проти людської природи продовжувати ставитись до них з повагою. Ви можете чинити з іншими, як хочете, аби вони чинили з вами, але якщо ваша доброта залишиться без відповіді, до них треба буде віднестися з тією ненавистю, якої вони заслуговують».[7]

Відновлення Lex talionis входить до складу так званого «Пентагонального ревізіонізму» — офіційної соціально-політичної програми Церкви Сатани [8].

Написаний ЛаВеем сатанинський гімн містить наступні строчки [9]:

Furies from Hell are diving down!
“Lex Talionis” is their cry!

Напряму з принципом таліону (постаючи певним чином його менш буквальним варіантом) [10] в сатанинському світогляді пов'язаний принцип активного протистояння ворогам: «…якщо людина вдарить тебе по одній щоці, ВДУХОПЕЛЬ її в іншу! Набий цілий бік її, адже самозбереження - вищий закон!» («Біблія Сатани», 1969).

Дев'ять сатанинських заповідей[ред.ред. код]

  1. Сатана уособлює творіння, а не утримання!
  2. Сатана уособлює життєву сутність замість нездійсненних духовних мрій.
  3. Сатана уособлює незаплямовану мудрість замість лицемірної самоомани!
  4. Сатана уособлює милість до тих, хто її заслужив, замість любові, витраченої на підлабузників!
  5. Сатана уособлює помсту, а не підставляє після удару другу щоку!
  6. Сатана уособлює відповідальність для відповідальних замість співчуття до духовних вампірів.
  7. Сатана уявляє людину всього лише ще однією твариною, іноді кращою, частіше ж гіршою, аніж ті, які ходять на чотирьох лапах; твариною, яка внаслідок свого «божественного, духовного та інтелектуального розвитку» стала найнебезпечнішою з усіх тварин!
  8. Сатана уособлює всі так звані гріхи, оскільки вони ведуть до фізичного, розумового та емоційного задоволення!
  9. Сатана був кращим другом Церкви в усі часи, підтримував її справи всі ці роки!

Восьма заповідь означає й те, що сатанізм на відміну від багатьох консервативних ідеологій та релігій є толерантним (за умови дотримання принципу відповідальності перед відповідальними) у відношенні, наприклад, до гомосексуальності, бісексуальності, фетишизму та деяких інших сексуальних практик, які тривалий час підпадали під категорію табу в західному світі. Вочевидь, дане розуміння сатанізму значно відрізняється від побутового розуміння «культу зла».

Одинадцять сатанинських правил на Землі[ред.ред. код]

  1. Не висловлюйте своєї точки зору та не давайте порад, якщо лише вас про це не попросять.
  2. Не розповідайте про свої негаразди іншим, якщо лише ви не впевнені в тому, що вас хочуть вислухати.
  3. В чужому барлогові висловлюйте повагу, або не з'являйтесь там взагалі.
  4. Якщо гість вашого барлогу набридає вам, поводьтеся з ним жорстоко та безжалісно.
  5. Не робіть спроб сексуального зближення, якщо лише не отримуєте сигнал запрошення.
  6. Не беріть річ, яка не належить вам, якщо тільки вона не є тягарем для її хазяїна й він не просить про звільнення його від цього тягаря.
  7. Визнайте силу магії, якщо вона була успішно вами застосована для досягнення ваших цілей. Якщо ви заперечуєте силу магії після того, як з успіхом нею скористались, ви втратите все досягнуте.
  8. Не висловлюйте свого незадоволення з приводу того, що не має до вас жодного стосунку.
  9. Не ображайте маленьких дітей.
  10. Не вбивайте тварин окрім як для харчування та при захистові від їх нападу.
  11. Перебуваючи на відкритій території, не заважайте нікому. Якщо хтось заважає вам, попросіть його припинити. Якщо він не припиняє, знищте його.

Дев'ять сатанинських «гріхів»[ред.ред. код]

Основними «гріхами», тобто якостями, якими сатаністу не рекомендовано володіти, вважаються:

  1. Неосвіченість (найтяжчий гріх в сатанізмові).
  2. Пиха.
  3. Соліпсизм.
  4. Претензійність.
  5. Стадний конформізм.
  6. Відсутність широти поглядів.
  7. Незнання досвіду поколінь.
  8. Контрпродуктивна пиха.
  9. Відсутність естетичного початку.[11]

Сатанізм ЛаВея та звинувачення в злочинній діяльності[ред.ред. код]

У 1980-ті року в бік сатаністів та Церкви Сатани полетіла велика кількість критики, в головному зі сторони телевізійних євангелістів, які стверджували, що в США існує розгалужена мережа сатаністів, чисельністю до кількох мільйонів, які проводять нелегальну діяльність (вбивства, зґвалтування, викрадення тощо) та пролізли в різноманітні держструктури. Звинувачувалось більше тридцяти абсолютно різноманітних, які не мали між собою практично нічого спільного, починаючи з Церкви Сатани та Ордену Східних Тамплієрів, та закінчуючи Церквою Іісуса Христа святих Останніх днів й рухом New Age. Даний феномен отримав назву «Сатанинська паніка». Але, розслідування ФБР виявило неправдивість подібних звинувачень[12].

Слід відзначити, що більша частина звинувачень, таких як вандалізм на цвинтарях, зґвалтування, ритуальні вбивства, викрадення новонароджених тощо не є елементом практик сатанізму ЛаВея, так як, з однієї сторони, суперечать засадам даної релігії та філософії[13], з іншої - Церква Сатани не підтримує незаконної діяльності[14]; але подібне може бути практиковане іншими організаціями або сектами, які також зараховують себе до сатанинських:

Оберігайтеся культів, які пропонують сексуальні оргії та наркотики, або вбивство тварин від імені Сатани. Ви добре знаєте, це - не частина Сатанинських методів. Лідери таких культів копіюють дурнуваті історії про привидів та, вочевидь, знають менше, аніж Ви. Використовуйте здоровий ґлузд. Не дозволяйте будь-кому отримати владу над Вами для його або її власної порочності; досліджуйте ретельно мотиви.
Оригінальний текст (англ.)

Beware of cults offering sex orgies and drugs, or killing animals in the name of Satan. As you well know, these are not part of Satanic practices. The leaders are copying the lame-brain spook stories from Geraldo or Oprah and obviously know less than you do. Use common sense. Don’t let someone take advantage of you for his or her own perversity; examine motives carefully.

— Церква Сатани, «Satanic Bunco Sheet»[15][16]

Сатанізм в СНД[ред.ред. код]

Офіційно на території держав СНД зареєстровані сатанинські організації є відсутніми. Але, за даними РСА, в Росії, Україні та в деяких інших державах існує декілька приватних груп - об'єднань індивідуумів, які є членами Церкви Сатани, або ж які самостійно практикують сатанізм. Відомості деяких ЗМІ (в головному «жовтої» преси) та християнських організацій про різноманітність сатанинських організацій на території СНД через низький ступінь верифікації даних неможливо вважати дійсними.

Символіка сатаністів[ред.ред. код]

  • Знак Бафомета — офіційний символ Церкви Сатани.
  • Число звіра (666), будучи числом, описаним Біблією, є тісно асоційованим з сатанізмом символом, який, що правда, не несе за власними заявами сатаністів, будь-якого особливого для них значення та який використовується ними, швидше за все, для висміювання забобонів, які має масова свідомість стосовно даного числа.[17][18][19]
Ми не боїмося числа 666, рівно як й не надаємо йому будь-якого визначеного значення - те саме стосується й числа 13. З історичної точки зору, 666 - це ім'я імператора Нерона, скорочене до свого нумерологічного значення шляхом давньоєврейської гематрії. Сатаністи вважають це цікавою чудаковатістю, яка не маєжодної реальної цінності, - за виключенням тієї, що вона є свідоцтвом тривалої історії людських спроб прив'язати значення тому, що, якщо казати об'єктивно, такого не має.[20]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Anton LaVey: America’s Satanic Master of Devils, Magic, Music and Madness // The Washington Post Magazine. — February 23, 1986 (англ.)
  2. Lewis, James R. «Who Serves Satan? A Demographic and Ideological Profile» // Marburg Journal of Religion'. June 2001. (англ.)
  3. «Navy approves first ever Satanist» // BBC News. — 24 October, 2004. (англ.)
  4. Відеоінтерв'ю з Пітером Ґілмором (6 червня 2006).
    Мм не дияволопоклонники. Ми — сатаністи, ми починаємо шлях атеїстами й потім приходимо до висновку, що ми власні боги, центри всесвіту. Для нас Сатана є символом незалежності, свободи та гордості (яка, за нашим переконанням, є чудовою штукою). (Стенограма.)
  5. Lewis, James R. «Who Serves Satan? A Demographic and Ideological Profile» // Marburg Journal of Religion'. June 2001.(англ.)
  6. LaVey A. S. The Satanic Bible. — Avon, 1969.
  7. Див., наприклад: А. ЛаВей, « Сатанізм» (монографія, 1968).
  8. Пентагональний ревізіонізм: п'ятикінечна програма дій
  9. Hymn of the Satanic Empire (англ.)
  10. Social Ethics. 7.Lex Talionis(англ.)
  11. А. Ш. ЛаВей, The Nine Satanic Sins (1987).(англ.)
  12. Lanning, Kenneth V. «Satanic Ritual Abuse: A 1992 FBI Report» (англійською). Архів оригіналу за 2012-03-16. Процитовано 2010-09-05. 
  13. Див. розділ «Одинадцять сатанинських правил на Землі»
  14. «Church of Satan Policy on Drug Abuse» (англійською). Церква Сатани. Архів оригіналу за 2012-03-16. Процитовано 2010-09-05. 
  15. «Satanic Bunco Sheet» (англійською). Церква Сатани. Архів оригіналу за 2012-03-16. Процитовано 2010-09-05. 
  16. «Злодійство під виглядом Сатанізму». Церква Сатани. Архів оригіналу за 2012-03-16. Процитовано 2010-09-05. 
  17. 666: The number of the beast (and, gulp, today’s date)
  18. 616 vs. 666: Which Is the Real Number of the Beast?:
    Звертаючись до числа 666, ми звертаємося до чогось, чого бояться християни. Іншими словами, якщо вони перейдуть до використання 616 в якості числа звіра, тоді ми почнемо використовувати його.

    Пітер Ґілмор

  19. Також див., наприклад, News: 31 May, XXXV A.S. // Church of Satan.
  20. News: 31 May, XLI A.S. // Church of Satan.

Література[ред.ред. код]

Книги А. Ш. ЛаВея[ред.ред. код]

Книги про А. Ш. ЛаВея[ред.ред. код]

Публікації П. Ґілмора[ред.ред. код]

Публікації Б. Бартон[ред.ред. код]

  • Blanche Barton. The Church of Satan: A History of the World’s Most Notorious Religion. — NY.: Hell’s Kitchen Productions, 1990. ISBN 0-9623286-2-6 — Out of print

Публікації про сатанізм[ред.ред. код]

  • Arthur Lyons. The second coming: Satanism in America. — NY., 1970.
  • Arthur Lyons. Satan Wants You: The Cult of Devil Worship in America. — Mysterious Press, 1988, ISBN 0-89296-217-8; Warner Books, 1989, ISBN 0-445-40822-7 — Out of print
  • Bill Ellis. Raising the Devil: Satanism, New Religions and the Media. — University Press of Kentucky, 2000.
  • Gavin Baddeley, Paul Woods. Lucifer Rising: A Book of Sin, Devil Worship and Rock 'n' Roll. — Plexus Publishing (UK), 2000. ISBN 0-85965-280-7
  • Gareth J. Medway. Lure of the Sinister: The Unnatural History of Satanism. — NY.: New York University Press, 2001.
  • James R. Lewis. Satanism Today: An Encyclopedia of Religion, Folklore and Popular Culture. ABC-Clio Inc, 2001.
  • Tony M. Kail. Cop’s Guide to Occult Investigations: Understanding Satanism, Santeria, Wicca, and Other Alternative Religions. — Paladin Press, 2003.
  • The Satanic Life: Living the Left Hand Path. — Diabolic Publications, 2007. ISBN 0-9791694-4-5

Посилання[ред.ред. код]

Сайти[ред.ред. код]

Критика філософії та публікації[ред.ред. код]