Сахаров Андрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сахаров Андрій Дмитрович
(рос. Сахаров Андрей Дмитриевич)
RIAN archive 25981 Academician Sakharov.jpg
Народився 21 травня 1921(1921-05-21)
Москва, РРФСР
Помер 14 грудня 1989(1989-12-14) (68 років)
Москва, СРСР
Громадянство Союз Радянських Соціалістичних Республік
Росія
Національність росіянин
Галузь наукових інтересів фізика
Вчене звання академік АН СРСР (1953)
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1953)
Відомий завдяки: термоядерна бомба
Нагороди
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1975)
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна
Ленінська премія Сталінська премія
Nobel prize medal.svg

Сáхаров Андрíй Дм́итрович (21 травня 1921, Москва — 14 грудня 1989, Москва) — радянський фізик, лауреат Нобелівської премії миру (1975 р.), діючий член АН СРСР1953), співтворець водневої бомби, активний борець за права людини.

Життєпис[ред.ред. код]

У 1948 він приєднався до групи Ігоря Тамма, що розробляла водневу бомбу, пізніше активно виступав за заборону ядерної зброї і ядерних випробувань, заснував Радянський комітет з прав людини, у 1975 був нагороджений Нобелівською премією миру («За безстрашну підтримку фундаментальних принципів миру між людьми і мужню боротьбу із зловживанням владою і будь-якими формами придушення людської гідності».).

Напередодні 23-го з'їзду КПРС (1966) Сахаров разом з іншими ученими, в листі до Л. Брежнєва, перестерігав перед відродженням сталінізму в СРСР.

1968 р. опублікував у «Самвидаві» меморандум «Про прогрес, мирне співробітництво та інтелектуальну свободу», в якому вимагав лібералізації СРСР і критикував українофобію у часи правління Сталіна (меморандум був поширений у світі багатьма мовами).

1970 р. разом з фізиком В. Турчином та істориком Р. Медведєвим вислав відкритого листа до уряду СРСР (Л. Брежнєва, О. Косигіна та М. Підгорного) з пропозицією демократизувати СРСР. Одночасно Сахаров захищав права політичних в'язнів, протестував проти політичних репресій тощо. У цьому ж році (1970) разом з А. Твердохлєбовим і В. Чалідзе створив і очолив у Москві Комітет прав людини в СРСР.

З 1972 р. Сахаров і Комітет прав людини неодноразово заступалися перед владою за ув'язнених діячів української культури, зокрема за В. Мороза, В. Чорновола, Л. Плюща, Івана Багряного, Н. Строкату-Караванську та ін.

Сахаров був прихильником комп'ютерних технологій і в своїх роботах часто описував перспективи їхнього застосування. В 60-х та 70-х роках багато з тодішніх ідеї вважали фантастичними і справою надзвичайно далекого майбутнього, хоча і обговорювалися різноманітними вченими. Крім того керівництво комуністичної партії доволі підозріло сприймало кібернетику, яка свого часу була оголошеною лженаукою. Сахаров був прихильником ідеї створення мережі на подобу сучасного Інтернету. В 1974 року він писав про «створення всесвітньої інформаційної системи (ВІС), яка зробить доступним для кожного в будь-яку хвилину зміст будь-якої книги, коли-небудь і де-небудь опублікованої, зміст будь-якої статті, одержання будь-якої довідки… Навіть часткове здійснення ВІС глибоко вплине на життя кожної людини, на її дозвілля, на її інтелектуальний і художній розвиток. На відміну від телевізора, який є головним джерелом інформації для багатьох сучасників, ВІС буде надавати кожному максимальну свободу у виборі інформації й вимагати індивідуальної активності. Але воістину історична роль ВІС полягатиме в тому, що остаточно зникнуть усі бар'єри обміну інформацією між країнами і людьми»[1].

У 1980 разом зі своєю другою дружиною дисиденткою-правозахисницею Оленою Боннер був заарештований і відправлений у заслання в Горький (зараз Нижній Новгород) за критику дій радянського уряду в Афганістані.

Наприкінці 1986 йому дозволили повернутися в Москву і зайняти своє місце в Академії Наук.

За ініціативою академіка А. Сахарова в 1988 році розпочалось в республіках колишнього СРСР створення «Меморіалу»[2].

На його честь названо астероїд 1979 Сахаров[3].

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Д. Сахаров. Мир через пол века(рос.)
  2. «Історична довідка». Всеукраїнське Товариство «Меморіал» ім. В.Стуса. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-07-27. 
  3. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.