Сахновський Гнат Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гнат Васильович Сахновський
Гнат Сахновський. Сотник із Мени. Невідомий художник. XVIII ст. Олія, полотно. Портрет зберігається в Сосницькому краєзнавчому музеї ім. Ю. Виноградського
Ім'я при народженні Гнат Сахненко
Народився
Мена
Помер 1736
Максаківський монастир
Громадянство Російська імперія
Національність русин
Діяльність політичний і військовий діяч України в складі Російської імперії
Посада Сотник(1681, 1696-1722),
городовий отаман (1693)
Військове звання Сотник Киселівської сотні (1681),
Сотник Менської сотні (1696-1722),
Чернігівський наказний полковник (1726—1732)
Конфесія православний
Рід Сахновські
Батько Василь (Васюта) Сахненко

Сахновський (Васютинський, Сахненко) Гнат Васильович (м. Мена (?) — 1736 (?) Максаківський монастир) — політичний і військовий діяч України в складі Російської імперії. З ім'ям Сахновського пов'язана легенда про так званий скарб Золота комора.

Родина[ред. | ред. код]

Син Менського городового отамана (1676) Василя (Васюти) Сахненка. Тому писався також Васютинським.

Мав синів Івана та Петра, доньок Феодору й Ірину, через шлюби яких поріднився з Михайлом Забілою, Федором Лисенком, Михайлом Мілевським, Іваном Троцьким.

Посади[ред. | ред. код]

Сотник Киселівської сотні (1681; 1696).

Менський городовий отаман (1693).

Сотник Менської сотні (1696–1722).

Чернігівський полковий обозний (1709; 1722–1732).

Чернігівський наказний полковник (1726). 24 червня 1732 р. звільнений від служби по старості.

Діяльність[ред. | ред. код]

Побудував наприкінці 1690-х років Троїцьку церкву в місті Мені.

Грамота канцлера Г. Головкіна, надана Гнату Сахновському в м. Суми 17 січня 1709 р.

В ході буремних подій Північної війни перейшов на бік Петра I. Прагнучи залучити на свій бік якомога більше представників козацької старшини московські чиновники роздавали ґрунти та маєтки Гетьманщини. До цього реєстру потрапив і Гнат Сахновский який «пожалован царской милостью двумя сельцами Феськовкой и Величковкой». Про це написано в грамоті канцлера Головкіна до менського сотника Гната Васильовича Сахновського від 17 січня 1709 р.: «Наше царское величество пожаловали… сотника Игнатия Васильева за его к нам великому государю службы и показанную верность в настоящей случай измены бывшего гетмана Мазепы». Зберігається в Сосницькому краєзнавчому музеї ім. Ю. Виноградського. За переказами, напередодні переходу на бік царя, Г. Сахновський сховав сотенну скарбницю. Це дало привід до появи легенди під назвою «золота комора». Дата і місце смерті остаточно не з'ясовані. Ймовірно, це сталось в середині XVII ст. в Максаківському монастирі, де як послушник (з церковним іменем) останні роки життя і перебував Гнат Сахновський.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — 380 с.
  1. Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України, (1648–1782): персон. склад та родинні зв'язки / В. М. Заруба. — Дніпропетровськ. : ЛІРА, 2011.- 931с.
  2. Казацко-старшинский род Сахновских [Електронний ресурс] Режим доступу до сайту: http://www.rodsakhnovskih.com/. Заголовок з екрану. — 13.05.13.
  3. Казіміров Д. В. Суперництво старшинських родин менської сотні Чернігівського полку у першій половині XVIII ст. [Текст] / Д. В. Казіміров // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2009. — Вип. 2. — С. 101–104.
  4. Казіміров Д. Землеволодіння козацької старшини на Менщині у другій половині XVII–XVIII ст. / Д. Казіміров // Сіверянський літопис. — 2006. — № 5. — С. 25-32.
  5. Казіміров Д. Менська сотня Чернігівського полку за Переписними книга-ми 1666 р. / Д. Казіміров // Сіверянський літопис. — 2010. — № 6. — С. 20-29.
  6. Казіміров Д. Неурядова старшина Менської сотні Чернігівського полку у другій половині XVII–XVIII ст. / Д. Казіміров // Ґілея. — 2010. — № 39. — С. 18-25.
  7. Казіміров Д. Козацька старшина Менської сотні у другій половині XVII–XVIII ст. / Д. Казіміров // Ґілея. — 2011. — Вип. 52. — С. 267–276.
  8. Казіміров Д. Козацькі родини с. Баби Менської сотні Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. / Д. Казіміров // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. — К.-Глухів, Центр пам'яткознавства НАН України УТОПІК, 2011. — С. 209–213.
  9. Казіміров Д. Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобе-режної України 1765–1769 рр. / Д. Казіміров // Краєзнавство. — 2011.- № 4. — С. 216–221.
  10. Казіміров Д. Соціальна структура населення та типологія сімей міста Мени Чернігівського полку за матеріалами сповідних книг 1746 р. /Д. Казіміров // Література та культура Полісся. — 2011. — Вип. 65. — С. 193–206.
  11. Казіміров Д. З історії артилерії Менської сотні Чернігівського полку доби Гетьманщини / Д. Казіміров // Воєнна історія. — 2010. — № 5. — С. 30-36.
  12. Казіміров Д. Колонізація території Менської сотні у XVII–XVIII ст. /Д. Казіміров // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. — Чернігів, 2009. — С. 70-73.
  13. Казіміров Д. Суперництво старшинських родин Менської сотні Чернігівського полку у першій половині XVIII ст. / Д. Казіміров // Сіверщина в історії України. — Київ- Глухів. — 2009. — Вип. 2. — С. 101–104.
  14. Казіміров Д. З історії тютюнництва у Менській сотні у другій половині XVII-XVIII ст. / Д. Казіміров // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. — Чернігів, 2010. — С. 99-100.
  15. Казіміров Д. Менська сотня Чернігівського полку та російсько-турецька війна 1735–1739 рр. / Д. Казіміров // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. — 2010. — Вип. 19. — С. 237–241.
  16. Казіміров Д. Православні храми містечка Мени / Д. Казіміров // Семі-наріум. Церква — ментальність — культура: питання історії та історіографії. — Чернігів, 2010. — Вип. 2. — С. 91-105.
  17. Казіміров Д. Винокурні та шинки м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. / Д. Казіміров // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. — Чернігів, 2011. — С. 76-78.
  18. Казіміров Д. Населення маєтностей Макошинського Миколаївського монастиря за сповідними книгами 1746 р. / Д. Казіміров // Церква-наука-суспільство: питання взаємодії. Матеріали Дев'ятої Міжнародної конференції (25-27 травня 2011 р.). — К., 2011. — С. 105–107.
  19. Казіміров Д. В. Особливості формування та розвитку сотенних структур Гетьманщини другої половини XVII–XVIII ст. (за матеріалами Менської сотні Чернігівського полку). Дис. на здобуття ст. канд. іст. наук / Д. В. Казіміров. — Київ, 2012. — 265 с.
  20. Казіміров Д. В. Відносини мешканців сотенних містечок та сіл з владними структурами Гетьманщини (за матеріалами Менської сотні Чернігівського полку) / Д. В. Казіміров // Діалог суспільства і влади: правові форми, виклики, перспективи: Збірник матеріалів круглого столу. — К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2012. — С. 33-36.
  21. Казіміров Д. В. Структура правління Менської сотні середини XVII — XVIII ст / Д. В. Казіміров // Розумовські зустрічі: матеріали науково-практичної конференції «Розумовські зустрічі» (28 листопада 2012 року). — Чернігів: Сіверський центр післядипломної освіти, 2012. — С.180-184.
  22. Калібаба Д. П. Менська «батарея». Героїчні сторінки історії // Колгоспна правда. −1981. — 17 берез.
  23. Калібаба Д. П. Козацького роду // Наше слово. — 1991. — 7 листоп.
  24. Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації. — Вид. 2-ге, доповнене, уточнене і виправлене / В. Кривошея. — К.: Стилос, 2005. — 259 с.
  25. Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч.2. Синодики як джерело до козацько-старшинської генеалогії / В. Кривошея. — К.: ІПіЕД НАН України, 1998. — 83 с.
  26. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452с.
  27. Кривошея В. В. Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К: «Стилос», 2009. — 431 с.
  28. Кривошея В. В. Українське козацтво у національній пам'яті. Чернігівський полк.: Монографія у 2-х т./ В. В. Кривошея. — К.: ДП НВЦ Пріоритети. — 2012. — Т.2. — 508 с.
  29. Салтан О. М. «Золота комора» менського сотника Сахновського: народження легенди // Північний вектор. Чернігівський суспільно-інформаційний часопис — 1 трав. 2014 [Електронний ресурс]. — режим доступу до статті: https://web.archive.org/web/20140503230037/http://www.pivnich.info/zolota-komora-menskoho-sotnyka-sahnovskoho-narodzhennya-lehendy/. - Заголовок з екрану. — 3.05.14.
  30. Салтан О. М. «Золота комора» менського сотника Сахновського: «Рубікон» і «Тулон» козацького центуріона Сіверщини // Північний вектор. Чернігівський суспільно-інформаційний часопис. — 2 трав. 2014 [Електронний ресурс]. — режим доступу до статті: https://web.archive.org/web/20140504000700/http://www.pivnich.info/zolota-komora-menskoho-sotnyka-sahnovskoho-rubikon-i-tulon-kozatskoho-tsenturiona-siverschyny/. - Заголовок з екрану. — 3.05.14.
  31. Салтан О. М. «Золота комора» менського сотника Сахновського. Дорогоцінний артефакт козацької доби, який міг існувати.- 1 черв. 2014 [Електронний ресурс]. — режим доступу до статті: https://archive.today/20140602074702/http://pivnich.info/zolota-komora-menskoho-sotnyka-sahnovskoho-dorohotsinnyj-artefakt-kozatskoji-doby-yakyj-mih-isnuvaty/. - Заголовок з екрану. — 2.06.14.
  32. Салтан О. М. «Золота комора» менського сотника Сахновського Скарб, якого не було. Частина IV. — 8 черв. 2014 [Електронний ресурс]. — режим доступу до статті: https://archive.today/20140609101533/http://pivnich.info/zolota-komora-menskoho-sotnyka-sahnovskoho-skarb-yakoho-ne-bulo-chastyna-iv/. - Заголовок з екрану. — 9.06.14.
  33. Салтан Н.М. Грамота та портрет менського сотника Гната Васильовича Сахновського: археографічний та іконографічний аналіз [Текст] / Н.М. Салтан // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. — 2014. — № 6 (120). — С.104—116. http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2014/6_14.pdf
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сахновський_Гнат_Васильович&oldid=38209284