Саяни
Сая́ни, Сая́н або Сая́нські го́ри — гірська країна на Півдні Сибіру в Росії.
Адміністративно Саяни розташовані в межах Красноярського краю, Туви, Іркутської області і Бурятії (Російська Федерація).
Саян складається з численних хребтів, що утворюють велику вигнуту на Півночі дугу, завширшки до 150—200 км.
Саяни прийнято поділяти на Західний Саян і Східний Саян.
Зміст |
[ред.] Західний Саян
Західний Саян простягається на 600 км у північно-східному напрямі від верхів'я р. Малого Абакану до р. Казиру, де він з'єднується зі Східним Саяном.
Найбільші хребти: Саянський, Куртушибінський, Єргак-Таргак-Тайга. Висоти — від 1500 до 3121 м (гора Кизил-Тайга).
Хребти розчленовані глибокими міжгірними улоговинами, що лежать на висоті 400—800 м.
[ред.] Східний Саян
Східний Саян простягається у південно-східному напрямі майже на 1000 км, від лівобережжя Єнісею до Тункінської улоговини.
Складається з невисоких (до 1500 м) плескатих гірських масивів — білогір'їв (Канське Білогір'я, Манське Білогір'я) та високих хребтів (Крижина, Удінський, Окинський тощо).
Найвища точка Східного Саяну й всієї гірської системи — г. Мунку-Сардик (3491 м).
У Східному Саяні поширена багаторічна мерзлота; відкрито бл. 100 льодовиків загальною площею 30 км².
[ред.] Геологія і корисні копалини
Саяни сформувалися у Каледонську складчастість.
Західний Саян складений переважно з кристалічних сланців, пісковиків, ефузивних гірських порід, прорваних інтрузіями гранітів, Східний — з гнейсів, сланців, кварцитів, базальтів.
З корисних копалин є залізна й мідна руди, золото, ртуть, графіт, слюда.
Численні мінеральні джерела.
[ред.] Клімат
Клімат Саян різко континентальний.
Пересічна температура січня — від -20 °C в горах до -30 °C в улоговинах, липня — відповідно від +10 °C до +20 °C.
Річна кількість опадів на найвищих хребтах досягає 1000—1200 мм, у зниженнях — 300—350 мм.
[ред.] Географія і природа
Річки Саянів належать до басейну Єнісею.
Улоговини й підніжжя гір зайняті степами, схили до вис. 1600 м на Заході і 2100 м на Сході — темнохвойною тайгою, вище — альпійськими луками і тундрою.
Характерні представники тваринного світу лісів Саяну — лось, марал, бурий ведмідь, соболь, вивірка звичайна, колонок, лисиця руда; з птахів — тетерев, куріпка, рябчик тощо. На степових ділянках зустрічаються хом'яки, тушкани, ховрахи тощо.
[ред.] Саяни і людина
Саяни здавна залюднені — корінними їх насельниками є як представники тюркських народів (хакаси, тофалари, тувинці), так і монгольських (буряти).
Важливе економічне значення, в т.ч. і для традиційного господарства, мають цінні лісові ресурси, гірські пасовища та мисливсько-промислові угіддя Саян.
У міжгірних улоговинах — землеробство (яра пшениця, ячмінь, жито, овес), розвивається садівництво.
[ред.] Галерея
-
Західний Саян, хребет Єргакі, пік Звьоздний (Зоряний)
-
Західний Саян, хребет Єргакі, озеро Горних Духов (Гірських духів)
-
Західний Саян, хребет Єргакі, висяча скеля
[ред.] Джерела і посилання
- Зємцов О.О. Саяни // Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985., Том 10., К., 1983, стор. 47
- Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4
