Свалява

Свалява
Герб Сваляви Прапор Сваляви
Вигляд на місто
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Закарпатська область
Район/міськрада	Свалявський район
Код КОАТУУ	2124010100
Засноване	12 ст.
Населення	▲16871 (01.01.2011)
Агломерація	17909
Поштові індекси	89300
Телефонний код	+380-3133
Координати	48°32′50″ пн. ш. 22°59′11″ сх. д.
Водойма	р. Латориця, при впадінні в неї Свалявки (бас. Тиси).
День міста	21 вересня
Відстань
До обл./респ. центру
- залізницею	85 км
- автошляхами	75 км
Міська влада
Адреса	89300, Закарпатська обл., Свалявський р-н, м. Свалява, вул. Духновича, 2
Веб-сторінка	сайт міської ради
Міський голова	Іван Ланьо

Сваля́ва — місто в Закарпатській області, адміністративний центр Свалявського району. Розташоване в межах Свалявської улоговини, на річці Латориці, при впадінні в неї річки Свалявки (бас. Тиси). В межах міста на річці Латориця розташований острів Марта-Маргарита.

Назва

Головна вулиця міста

Римо-католицький храм Успіння Пресвятої Діви Марії

Залізничний вокзал

Свалявський меморіальний парк

Українською та російською Свалява, угорською Szolyva, словацькою Svaľava, чеською Svalava (Svaljava), німецькою Schwallbach, на їдиш Сваліве, Свалйави, Свалйаве, Свалйіве. Назва, ймовірно, походить від готського swaljawa «ластівка». Етимологія назви Свалява походить від слов'янського кореня «сіль» (Зольва, Солява, Сольва). Виникнення її відноситься до тих стародавніх часів, коли сіль з Мармароської жупи транспортувалася в сусідні краї.

Історія

Заселення території та околиць міста почалося в давнину, про що свідчать знахідки неолітичного часу (IV тисячоліття до н. е.), три скарби періоду бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та кургани з тіло-спаленням (VI—ІІІ ст. до н. е.). На території міста виявлені також золоті монети часів імператора Нерона (54—68 рр.) та поховання староугорського воїна, що відбулося на початку Х століття під час переходу угрів через Верецький перевал.

Свалява вперше згадується в документах VII століття. Це було невелике поселення, яке належало угорському феодалу Бет-Бетке. На початку ХІІІ століття власником Сваляви став березький жупан Шімон. Згодом вона перейшла до рук угорських королів, які дарували її різним магнатам. В другій половині ХІІІ століття Свалява належала «Михайлу, сину Микова», і як сказано в одній з королівських грамот, до 1264 року знаходилася «по ту сторону засіки» (кордону). На основі цього можна зробити висновок, що вона входила до складу Галицько-Волинського князівства. Пізніше її одержав магістр Владар, потім — рід Перені і, нарешті, трансільванські князі (в XVI столітті). З тих пір Свалява входила до складу Мукачівсько-Чинадіївської Домінії та підпорядковувалася угорській короні.

У 1657 році Сваляву спустошили війська польського магната Любомирського. Значна частина населення була знищена або розбіглася.

На початку XVIII Свалява, як і решта володінь угорського королівства, ввійшла до складу Австрійської імперії. У 1703–1711 рр. жителі Свалявщини брали участь у визвольній війні Угорщини проти тиранії Габсбургів, за що після поразки були піддані жорстоким репресіям й передані у власність королівської казни, яка подарувала їх графу Шенборну-Бухгейму. Нащадки цього феодала господарювали в Сваляві понад 200 років.

В 90-х роках XVIII століття Свалява стає значним господарським центром. Тут була відкрита винокурня. Село одержало право проведення ярмарків, де продавалися здебільшого вироби з лози та глини. Розпочинається будівництво мостів та доріг. Використовується мінеральна вода, джерела якої граф Шенборн-Бухгейм здавав в оренду. В маєтку починає діяти водяна молотарка, лісопилка, млин, запроваджуються сівозміни, організовується виготовлення поташу, вапна, цегли.

У XIX ст. Свалява — торгове містечко, центр повіту (округу) Березького комітату. Наприкінці століття у Сваляві мешкали 916 греко-католиків, 343 римо-католики, 5 лютеранів, 19 кальвіністів та 372 юдеї. З 1840-х рр. відомий герб міста: на червоному тлі — селянин, що наливає мінеральну воду до дерев'яної діжки.

У 1881 році через Сваляву пройшла залізниця Львів — Відень. Це дало можливість експортувати мінеральну воду за межі регіону, завдяки чому було налагоджено виробництво пляшок.

У 1908 році в Сваляві створюється акціонерне товариство «Сольва» (віденської фірми «Голуаганелсактіен-Гезельшафт»), яке протягом 1910–1911 рр. побудувало в Сваляві лісохімічний завод для сухої перегонки дерева.

По закінченні Першої світової війни Свалява разом зі всією Підкарпатською Руссю опиняється в складі новоствореної Чехословаччини. В 1928 році Свалява стає центром адміністративного округу, який об'єднував Свалявський, Нижньоверечанський і Чинадієвський територіальні регіони. У 1930 році у Сваляві відкрито велику горожанську школу, яку названо на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика.

В Сваляві відбувся Свалявський страйк деревообробників 1935 року.

Після розчленування Чехословаччини 1938–1939 рр. Свалява опиняється у складі Карпатської України, а згодом вже під владою хортистської Угорщини.

Всередині жовтня 1944 року частини 4 Українського фронту гірськими лісовими стежками підійшли до Сваляви^{[Джерело?]}. Свалява була зайнята 24 жовтня 1944 року.

У 1945 році СРСР анексував територію Підкарпатської Русі, а відтак Свалява опинилася у складі УРСР.

Після другої світової війни, недалеко від міста працював концтабір. Цивільні особи угорського та німецького походження (народжені між 1896 і 1926 рр.) були поміщені радянськими військами в табір виключно на основі їх національності.

Від 1991 року Свалява у незалежній Україні.

Курортний потенціал

Околиці міста багаті джерелами лужно-вуглекислих вод типу «Боржомі». Біля них створені санаторії «Поляна», «Кришталеве Джерело», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полонини», де лікують хворих мінеральною водою, придатною для ванн і пиття.

Пам'ятки

На території міста знаходиться Михайлівська церква — пам'ятка дерев'яної архітектури 16—18 ст.

Відомі люди

• Михайло Ілліч Туряниця
• Євген Федорович Станкович
• Венелін Юрій Іванович
• Митрак Олександр

Міста-побратими

• Стара Любовня, Словаччина.
• Вельке Капушани, Словаччина.
• Нірмігальді, Угорщина.
• Балашодьормот, Угорщина.
• Полянець, Польща.

Примітки

Ігор Мільович

Посилання

• Свалява — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
• Туристичний сайт
• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Свалява — сайт міської ради
• ВРУ
• АМУ
• Інформація про місцеву дерев'яну церкву на сайті ДХУ
• [1]
• інформаційний сайт міста Свалява