Сварог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сварог в уяві художника
Свароже коло на Збручанському ідолі.

Сваро́г  — згідно зі слов'янським перекладом Хроніки Іоанна Малали — бог-коваль, батько Перуна і дід Дажбога. На думку деяких дослідників — верховний бог східних слов'ян, небесний вогонь.

Походження та етимологія[ред.ред. код]

За слов'янською міфологією Сварог є небесним ковалем, що викував Світ, покровителем ковальства та ковалів, а також опікуном ремесла, який населив Землю різними істотами, створив перших людей, став покровителем шлюбу та родини. Є винахідником плугу та жорен, навчив людей молоти зерно та пекти хліб.

Зображень Сварога не знайдено оскільки у давні часи він зображався лише символічно, адже був збірним поняттям для всіх Богів[Джерело?], але пізніше його уявляли з топірцем у золотих руках або з молотом у Небесній кузні. Він володіє епітетом прекраснорукий, тобто Бог-митець. Саме від цього образу походить український вислів «золоті руки», яким позначають майстрів якоїсь справи. Сварог є втіленням космічних потуг Світла, Вогню, Повітря (Ефіру), а також Батьком зодіакальних сузір'їв, які отримали назви Сварожичів адже чеська книга «Mater Verborum» (Мати Слів) перекладає ім'я Сварог словом Зодіак.

Етимологічно, ім'я Сварога виводять із санскр. svar (Свар), що означає голос, звук, нота, від яких походять слова зі значенням: зварганити, зварити, звучати, співати, сяяти, блищати, сварити, а також Сонце, сонячне сяйво, з санскр. svarga «небо». Існує також форма Зварог, Зворожини — назва свята, яку старі люди пам'ятали в Україні ще на початку XX століття.[1]

Одним із джерел, що повідомляє нам про Сварога, є запис у Іпатіївському літописі під 1114 роком, що являє собою вставку зі слов'янського перекладу фрагменту грецької Хроніки Іоанна Малали:

І бисть по потопе і по разделеньі язик, поча царьствоваті первое Местром от рода Хамова, по нем Еремия, по нем Феоста, иже і Сварого нарекоша Египтяне… Те же Феоста закон уставі женам за един муж посягаті… сего раді прозваша і бог Сварог. И по сем царствова син его, іменем Солнце, его же нарицают Дажьбог Солнце царь, син Сварогов, еже есть Дажьбог, бе бо муж силен.

У даному уривку, при перекладі з грецької на старослов'янську мову, ім'ям Сварог було перекладено ім'я ГефестДажбог — Геліос). Спираючись на ці відповідники, дослідники міркують щодо функцій цих божеств. Сварога називають богом-ковалем, богом вогню.

Сварог у літописах[ред.ред. код]

Версія про Сварога, як бога-коваля, є інтерпретацією фрагменту, наведеного у Повісті временних літ за 5622 (1114) рік. Там, на підтвердження правдоподібності оповідання про падіння з хмари «скляних очок», наводяться оповідання з «Хронографа» про падіння білок, пшениці та іншого з хмар. Зокрема починається розповідь про падіння кліщів з неба у Єгипті, що обривається на середині.

Згідно з цим оповіданням, у Єгипті «після потопу і після поділу мов почав царювати спочатку Местром, з роду Хама, після нього Єремія, потім Феоста, якого єгиптяни називали Сварогом. У царювання цього Феоста у Єгипті впали кліщі з неба, і почали люди кувати зброю, а до того палицями та камінням билися. Той же Феоста закон видав про те, щоб жінки виходили заміж за одного чоловіка і вели Стриманий спосіб життя … Якщо ж хто переступить цей закон, хай вкинуто його в піч вогненну. Того ради прозвали його Сварогом, і шанували його єгиптяни». Після нього царював його син, «на ім'я Сонце, якого називають Даждьбогом», при якому «настало непорочне життя по всій землі Єгипетській, і всі вихваляли його».

Цілком імовірно, що розповідь про єгипетських царів-богів, запозичена з давньоруського «Хронографа», сходить до перекладу хроніки Іоанна Малали, візантійського письменника VI століття. Феост є спотворенням імені Гефеста, якому давньоруський літописець, а не «єгиптяни», поставив у відповідність слов'янського Сварога. При всій бідності і темності джерел, Сварог, будучи слов'янським божеством, що має вірогідний індоіранський корінь (пор. санскр. स्वर्ग; svarga «небо»), у дослідженнях кінця XIX століття постає одним з основних слов'янських богів. Дійсно у Пуранах знаходимо, що сварга-лока — місце перебування громовержця Індри та інших богів

Н. М. Гальковский вважає безсумнівним, що згідно з наведеним вище текстом ПВЛ Сварог, як і Гефест (=Феоста), був засновником шлюбу і слов'янським богом вогню, і що у Сварога був син Сонце Дажбог, що носив по батькові Сварожич[2].

Судячи по стійкості всіх основних елементів кузьмодемьянських змієборчеських легенд на всій області їх поширення, первинний міфо -епічний твір праслов'янських племен мав виглядати так .

  • Сварог почав першим кувати залізо.
  • Сварог зробив перший плуг, навчив землеробству .
  • Сварог переміг (кіммерійського) змія .
  • Сварог почав будувати потужні укріплення.

Коли в подальшому на цій же території, але для захисту від нового "змія " почали будувати такі грандіозні укріплення, як " Змієві вали ", що вимагали воістину епічних зусиль, то до цієї первинній основі (чорноліські городища) додалася така деталь, як прямі, " як струна ", борозни, проорали поперек усього світу, " аж до Дніпра " . Вони органічно увійшли в оповіді про перших укріплених .

До характеристики Сварога слід додати ще те, що ми почерпнули з весільних пісень і писемності Київської Русі. Сварог встановив закони міцної родини. Сварог — батько Сонця — Дажбога і батько чи дід Сварожича — вогню.

У середні століття, але, очевидно, пізніше доби Київської Русі, приблизно в XIV–XV ст., давній язичницький Сварог був замінений (за співзвучністю з його основною ковальської функцією) Кузьмодемьяном або двома святими: Кузьмою і Дем'яном .

У сільському християнському пантеоні Кузьмодемьяну відводилося вельми почесне місце — нерідко відразу після господа- бога і богородиці . Його іноді величають богом. Поза змієборчої легенди Кузьма і Дем'ян як покровителі сім'ї та ковальської справи відомі дуже широко у всіх східнослов'янських землях, що дозволяє вважати їх прямими спадкоємцями язичницького Сварога, героя праслов'янського міфу і епосу.

Сварог у рідновір'ї[ред.ред. код]

Згідно з Велесовою книгою релігія слов'ян вважала, що єдність існує в множині, а множина в єдності, але слід розуміти, що не було єдиного божества, а деякі боги мали множинні уособлення. Якщо звернутись до Вотанізму, ми прослідкуєм аналогічну ситуацію, багато богів, ідоло поклоніння. Головне божество Вотан (творець) і його піддані, Одін який керує Асгардом, його сини та інші божества… Звідси можна зробити припущення, і лише припущення що бог єдиний, як це є у християнстві, але має множині уособлення:

«

А будь блудень який, який буде перераховувати богів тих, відокремлюючи від Сварога, ви будете вирвані з роду, бо немає в нас богів крім Вишня. І Сварог і інші суть многі, бо бог єдиний і множинний. Та не розділяє ніхто тої множини і не рече, що маємо богів багато.[3]

Оригінальний текст (укр.)

аще боть іе блоудень інь іакове олещашеть бозе тоіа одіеліащеве освргы ізверзждень буде ізрды іако не ніеміахомъ бозіа развіе вышень і сврг і іноі соуте множествоі іако бг іе іединь и мнъжествень да сен не разділіащеть нікіе тоа множьства і не рещашеть якожде іміахомь богы многоа се бо свентыре аде до ноі і да боудіемь достіщеноі овіа (30)

 »

Також Сварог є першою особою Триглава, принципу триєдності світу до якого також зараховують Перуна й Святовита.

Із впровадженням християнства, опіку над ковальством перейняли св. Кузьма та Дем'ян, які також є охоронцями від змій.

Річне коло сузір'їв тобто календар звуть Колом Сварожим.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лозко Г. С. Коло Свароже.
  2. Гальковский Н. М. Боротьба християнства із залишками язичництва в Стародавній Русі.
  3. Велесова книга д.30 с.274 у перекладі Г.С.Лозко. Континент-Прим, Вінниця 2007р.:ISBN 978-966-516-252-0

Посилання[ред.ред. код]