Свастика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Колова сонячна свастика (ліва)
Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття або Гуцульщина. Кінець 19 — початок 20 століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.)

Сва́стика (санскр. svastika (स्वस्तिक)) — стародавній символ у вигляді рівнораменного хреста із загнутими на 90° вліво, або вправо раменами, що трапляється в багатьох культурах. Назва походить від санскритських слів su («добре») і asti («буття»). У слов'ян звучить як побажання «щасти». Цей символ дуже поширений і найчастіше пов'язаний з Сонцем.

Свастика використовувалася нацистами в Німеччині, зокрема була на прапорах Німеччини і Націонал-соціалістичної партії, тому зараз в багатьох країнах Західної Європи вона сприймається негативно; у деяких державах, зокрема в Німеччині[1], використання свастики заборонене законодавчо і є кримінальним злочином.

Зміст символу[ред.ред. код]

Свастика — символ обертання навколо нерухомого центру. Обертання, з якого виникає життя. У Китаї свастика (Лей-Вен) колись символізувала сторони світу, а потім отримала значення «нескінченність», або число 10000.

Вважалося, що свастика приносить щастя, але тільки коли її кінці загнуті за годинниковою стрілкою (права свастика, або бонська). Якщо кінці заломлені проти годинникової стрілки, то свастика називається саусвастикою (ліва або буддійська) і має негативний вплив. Маги-зерваніти використовували подвійну свастику — сполучену праву з лівою.

Свастика — святий символ у буддизмі, індуїзмі, джайнізмі, зороастризмі, бон. Крім того, свастика була символом багатьох богів: Зевса, Геліоса, Гери, Артеміди, Тора, Агні, Брахми, Вішну, Шиви, Ганеші, Сур'ї. В Індії також застосовують як оберіг по боках дверей хати.

У XX столітті символ свастики став сприйматися негативно у країнах Західної цивілізації у зв'язку з використанням його нацистами, які називали його «гакенкройц» — кривий хрест, і як правило зображали похиленим як у вікінгів. З серпня 1920 року свастику почали використовувати на нацистських прапорах, кокардах, нарукавних пов'язках. У 1945 році союзна окупаційна влада заборонила використання всіх форм свастики в Німеччині. Водночас, по сьогодні свастика залишається позитивним символом добробуту і щастя у країнах Сходу — Індії, Китаї, Японії.

Історія[ред.ред. код]

Найдавніші свастико-подібні символи відомі з зображень на кераміці, що датується 4 тис. до н. е. і належить культурі Вінча. Орнаменти-меандри Мезинської культури можливо схожі на свастику. В Україні зустрічається в багатьох археологічних культурах, в тому числі трипільській. Символізм подібний до знаку Сонячний хрест. В Росії у народних орнаментах і банкнотах Тимчасового Уряду. Багато воїнських емблем періоду громадянської війни містять свастику.

В комп'ютерах у таблиці символів стандарта Unicode є знаки китайських ієрогліфів 卐 (U+5350) та 卍 (U+534D).

Галерея[ред.ред. код]

В Японії Ієрогліфічний знак — мандзі [1]
Буддистський символ
Swastika.jpg
Курильниця буддистського храму Сенсодзі в Токіо.
Картографічний знак
Japanese Map symbol (Temple).svg
Позначка для буддистського храму на японських картах
Мон (емблема) самурайських родів: Цуґару, Хатісука, Хасекура та інші.
HasekuraBlason.jpg

Hishi manji.png

Ura manji.png
Герб японського посла Хасекури Цуненаґи на Акті надання йому громадянства Риму (17 століття).


Мон — «ромбовий мандзі».


Мон — «зворотний мандзі».
Емблема міста Хіросакі
Flag of Hirosaki, Aomori.png
Прапор міста Хіросакі з моном Цуґару.
Візерунок традиційного японського одягу


Література[ред.ред. код]

Російською мовою[ред.ред. код]

  1. Уилсон Томас. Свастика. Древнейший известный символ, его перемещение из страны в страну, с наблюдениями о перемещении некоторых ремёсел в доисторические времена / Перевод с англ.: А. Ю. Москвин // История свастики с древнейших времён до наших дней. — Нижний Новгород: Изд-во «Книги», 2008. — 528 с. — С. 3—354. — ISBN 978-5-94706-053-9.
    (Це перша публікація російською мовою кращої фундаментальної праці з історії свастики, написанної куратором відділу доісторичної антропології Національного музею США Томасом Вілсоном, і виданої вперше у збірнику Смітсоновського інституту (Вашингтон) у 1896 році).
  2. Акунов В. Свастика — древнейший символ человечества (подборка публикаций)
  3. Багдасаров Р. В. {{{Заголовок}}}. — 3000 прим. — ISBN 5-7619–0164-1.
  4. Багдасаров Р. В. Мистика огненного креста. Изд. 3-е, доп. и исправл. — М.: Вече, 2005. — 400 с. — 5000 экз. — (Лабиринты тайноведения). — ISBN 5-9533-0825-6.
  5. Генон Р. Символы священной науки / Пер. с франц. Ника Тирос. — М.: Беловодье, 2002. — 496 с. — 3000 экз. — ISBN 5-88901-008-5.
  6. Генон Р. Символика креста / Пер. с франц. Т. М. Фадеевой и Ю. Н. Стефанова. — М.: Прогресс-Традиция, 2004. — 704 с. — 2000 экз. — ISBN 5-89826-196-6.
    Изд. 2-е. — М.: Прогресс-Традиция, 2008. — 704 с. — 1500 экз. — ISBN 5-89826-196-6.
  7. Генон Р. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-93454-095-2.
  8. Городцов В. А. Археология. Каменный период. — М.; Пг., 1923.
  9. Драчук В. С. Системы знаков Северного Причерноморья. Тамгообразные знаки северопонтийской периферии античного мира первых веков нашей эры. — Киев: Наукова думка, 1975. — 176 с., вкл. 26 л. илл. — 10.000 экз.
  10. Елинек Ян. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. — Прага, 1985.
  11. Ивановская В. И. Орнаменты Древней Америки. — 2006.
  12. Качаева М. Сокровища русского орнамента. — Изд-во Белые альвы, 2008. — 202 с. — ISBN 978-5-91464-014-6.
  13. Керн Германн. Лабиринты мира / Пер. с англ. — СПб.: Азбука-классика, 2007. — 432 с. — 5000 экз. — ISBN 978-5-352-02036-4.
  14. Кутенков П. И. Ярга-свастика — знак русской народной культуры. Монография. — СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2010. — 450 с. — ISBN 978-5-8064-1267-7.
  15. Куфтин Б. А. Материальная культура Русской Мещёры. Часть 1. Женская одежда: рубаха, понёва, сарафан. — М.: 1926.
  16. Москвин А. Ю. Крест без распятого // История свастики с древнейших времён до наших дней. — Нижний Новгород: Изд-во «Книги», 2008. — 528 с. — С. 355–526. — ISBN 978-5-94706-053-9.
  17. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. — М., 1994.
  18. Рыжакова С. И. Язык орнамента в латышской культуре. — М.: Индрик, 2002. — 408 с. + 16 илл. — ISBN 5-85759-190-2.
  19. Смирнова И. М. Тайная история креста. — М.: Эксмо, 2006. — 320 с. — ISBN 5-699-17114-2; ISBN 5-699-17116-9.
  20. Тарунин А. В. Сакральный символ. История свастики. — М.: Белые альвы, 2009. — 544 с.: ил. — ISBN 978-5-91464-029-0.
  21. Трифонова Л. В. Декоративно-прикладное искусство Пудожья и Заонежья в собрании музею «Кижи». — Петрозаводск: ФГУП Истор.-архит. и этнограф. музей-запов. «Кижи», 2004. — 96 с. — 2000 экз. — ISBN 5-9900343-1-8.
  22. Эвола Ю. {{{Заголовок}}}. — ISBN 978-5-88934-426-1.

Примітки[ред.ред. код]

  1. § 86 Verbreiten von Propagandamitteln verfassungswidriger Organisationen (нім.)
  2. Stanley A. Freed, Research Pitfalls as a Result of the Restoration of Museum Specimens, Annals of the New York Academy of Sciences, Volume 376, The Research Potential of Anthropological Museum Collections pages 229–245, December 1981.
  3. Azerbaijani Carpets (англ.)
  4. Ли Хунчжи. Чжуань Фалунь Фалунь Дафа

Посилання[ред.ред. код]

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми

Див. також[ред.ред. код]