Свен Дельбланк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свен Дельбланк
швед. Sven Delblanc
При народженні: Свен Герман Аксель Дельбланк швед. Sven Herman Axel Delblanc
Дата народження: 26 травня 1931(1931-05-26)
Місце народження: Сван-Ривер, Манітоба, Канада
Дата смерті: 15 грудня 1992(1992-12-15) (61 рік)
Місце смерті: Суннерста біля Уппсали
Національність: швед
Громадянство: Швеція Швеція
Мова творів: шведська
Рід діяльності: прозаїк, драматург, критик і літературознавець
Роки активності: 19621992
Напрямок: [[]]
Жанр: роман, оповідання, стаття, п'єса
Magnum opus: Ряса пастора
Містечко Ваґнгерад, у якому виріс Свен Дельбланк.

Свен Ге́рман А́ксель Дельбла́нк (швед. Sven Herman Axel Delblanc, * 26 травня 1931, Сван-Ривер, Манітоба, Канада — 15 грудня 1992, Суннерста, біля Уппсали) — шведський прозаїк, драматург, критик і літературознавець.

Біографія[ред.ред. код]

Свен Дельбланк народився третьою дитиною в емігрантській сім'ї фермера Сіґфріда Акселя Германа Дельбланка, яка мешкала в Канаді з 1928 по 1934 роки[1]. Далі Свен разом із батьками та двома старшими сестрами жив у Ваґнгераді поблизу Труси. У 1942 році подружжя розпалося, й 1946 року Сіґрід повернувся до Канади. Його батько, Фрідріх Германн Дельбланк, працював друкарем у Стокгольмі, а народився в Лейпцигу, що в Саксонії. Дід по матері Свена Дельбланка був родом із Весе, що у Вермланді, а бабуся по матері — з Норвегії. Ще в XIV столітті Дельбланки жили на півдні Франції, поблизу Ле-Пюї-ан-Веле. Один із цього роду дезертирував за правління Наполеона І, під час Наполеонівських воєн, і опинився в Німеччині.

У 1944 році Свен разом із матір'ю переїжджає до Седертельє, а з травня по вересень 1947 року він гостює у батька в Канаді. У 1952-му, відбувши військову службу й склавши іспит, Свен вступає до Уппсальського університету, де вивчає історію літератури. 1955 року він одружується з Крістіною Екеґорд, у подружжя згодом народилися діти — донька Анна (1960) і син Фредрік (1967). Упродовж 19581964 років Свен Дельбланк пише літературно-критичні статті в газеті Arbetarbladet. 1959 року він складає ліценційний іспит з історії літератури й починає викладати. У 1962 році Дельбланк дебютує з романом «Рак-самітник», згодом його п'єси ставлять на радіо. 1965 він захищає докторську працю «Честь і пам'ять» — розвідку про шведську літературу XVIII століття й далі викладає історію літератури — на посаді доцента. У 19681969 роках він був запрошеним професором у Каліфорнійському університеті в Берклі. Написав низку літературознавчих праць. З початку 1970-х Дельбланк став письменником- професіоналом. 1976 його вибрали почесним членом братства Седерманланду-Неріке в Уппсалі. У 19871989 Дельбланк працював редактором видання Den Svenska Litteraturen I–V разом із Ларсом Ленротом. У цій капітальній історії шведської літератури він сам написав багато статей, зокрема про Шерн'єльма, Стріндберга, Фредінґа, Гейденстама, Карлфельдта, Франса Бенґтссона і Яльмара Бергмана. За все своє життя Свен Дельбланк одержав чотирнадцять різних літературних нагород.

Наприкінці 1990 року письменник дізнався, що в нього задавнений рак кісток і жити залишилося дуже мало. Тоді ж він вирішив видати «Колос життя», написаний головно в 1988 році, але «надто болючий, годі було його опублікувати»[1]. Дельбланк написав також «Останнє слово» — книжку з 55 щоденниковими записами, в яких автор зображає перебіг своєї хвороби й роздумує про смерть. За рік-два, що залишилися жити, Дельбланк створив також «Остюки», продовження «Колоса життя», яке вийшло у світ посмертно, в 1993 році. Встиг іще написати телеспектакль «Подорож додому», який поставили на Шведському телебаченні цього ж року.

Перед смертю Лебланка ходили чутки, що це він анонімно писав під псевдонімом Бу Балдерсон.

Свена Дельбланка поховали на кладовищі Гаммарбю в Уппсалі.

Творчість[ред.ред. код]

Проза Дельбланка переважно притчового характеру. Йому належать цикл автобіографічних романів про придумане містечко Гедебю&nbsp (насправді ж ішлося про Ваґнгерад) перед війною, під час і після Другої світової війни. Це «Пам'ять», «Кам'яний птах», «Зимовий барліг» і «Міська брама». За мотивами цих творів у 1978 році знято популярний телевізійний серіал «Жителі Гедебю» (Hedebyborna). Дід по матері письменника Аксель Нурдфельт — проповідник, що збожеволів, став прообразом Самуїла в романному циклі: «Книга Самуїла», «Самуїлові дочки», «Ніч у Єрусалимі», «Земля Ханаанська» й «Марія на самоті».

Твори[ред.ред. код]

  • Eremitkräftan (1962) — «Рак-самітник»
  • Robotbas (1963) — «Ракетна база», п'єса
  • Prästkappan (1963) — «Ряса пастора», історичний роман
  • Ariadne och påfågeln (1964) — «Аріадна і павич», п'єса
  • Homunculus (1965) — «Гомункулус»
  • Ära och minne (1965) (doktorsavhandling) — «Честь і пам'ять» (докторська дисертація)
  • Göm dig i livets trä (1965) — «Не ховайся в дереві життя», п'єса
  • Nattresa (1967) — «Нічна подорож»
  • Åsnebrygga (1969) — «Тексти з поясненнями»
  • Åminne(1970) — «Пам'ять», автобіографічний роман
  • Zahak. Persiska brev (1971) — «Загак. Перський лист», дорожні записки
  • Trampa vatten (1972) — «По воді ходити»
  • Teatern brinner (1973) — «Театр горить»
  • Stenfågel (1973) — «Кам'яний птах», автобіографічний роман
  • Primavera (1973) — «Прімавера»
  • Vinteride (1974) — «Зимовий барліг», автобіографічний роман
  • Kastrater (1975) — «Кастрати», історичний роман
  • Stadsporten (1976) — «Міська брама», автобіографічний роман
  • Grottmannen (1977) — «Печерна людина»
  • Morgonstjärnan (1977) — «Ранішня зоря», телеспектакль
  • Gunnar Emmanuel: en tidlös berättelse (1978) — «Ґуннар Еммануель: оповідь поза часом»
  • Gröna vintern (1978) — «Зелена зима»
  • Frans G Bengtsson (1978) — «Франс Ґ. Бенґтссон»
  • Den arme Richard (1978) (melodram i två akter) — «Бідний Ріхард», мелодрама у двох актах
  • Kära farmor (1979) — «Любий дідусь»
  • Ung man på havet (1979) — «Молодик на морі»
  • Stormhatten: Tre Strindbergsstudier (1979) — «Циліндр: три розвідки про Стріндберга»
  • Speranza (1980) — «Сперанца», історичний роман
  • Treklöver (1980) — «Трійця» (про Яльмара Бергмана, Бірґера Шеберга і Вільгельма Муберга)
  • Samuels bok (1981) — «Книга Самуїла»
  • Samuels döttrar (1982) — «Самуїлові дочки»
  • Senecas död (1982) — «Смерть Сенеки», п'єса
  • Jerusalems natt (1983) — «Ніч у Єрусалимі», історичний роман
  • Minnen från Kanada (1984) — «Спогади про Канаду»
  • Kanaans land (1984) — «Земля Ханаанська»
  • Maria ensam (1985) — «Марія на самоті»
  • Fågelfrö (1986) — «Пташиний зародок»
  • Moria land (1987) — «Країна Морія», антиутопія
  • Änkan (1988) — «Вдова»
  • Damiens (1988) — «Дам'єнс»
  • Sörmland i minnet (1989), med Reinhold Ljunggrens konst. — «Сермланд у споминах», спільно з митцем Рейнгольдом Юнґреном
  • Ifigenia (1990) — «Іфігенія», міфологічний роман
  • Ragnar Johansson (1991) — «Раґнар Юганссон»
  • Oanat — osett (1991), en överblick av Reinhold Ljunggrens bildvärld. — «Несподіване — небачене», огляд мистецького світу Рейнгольда Юнґрена
  • Livets ax (1991) — «Колос життя», мемуари
  • Slutord (1991) — «Останнє слово»
  • Homerisk hemkomst: Två essäer om Iliaden och Odysséen (1992) — «Прибуття Гомера на батьківщину: два есеї про „Іліаду“ і „Одіссею“»
  • Hemresa (1993) — «Подорож додому», телеспектакль
  • Agnar (1993) — «Остюки»
  • Kära Alice! (1995), ed. Lars Helander — «Люба Алісо!», видав Ларс Геландер
  • Broder Ville, Käre snälle Sven (2006), ed. Lars Ahlbom, Inger Nettervik — «Брате Вілле, милий Свене», 26 листів що написали один одному Вільгельм Муберг і Свен Дельбланк. Видали Ларс Альбом і Інґер Неттервік

Сценарії телесеріалів[ред.ред. код]

  • Lekar i kvinnohagen (1968) — «Забава в „класики“»
  • Hedebyborna (1978) — «Жителі Гедебю»
  • Prästkappan (1986) — «Ряса пастора»
  • Kära farmor (1990) — «Любий дідусь»
  • Maskeraden (1992) — «Маскарад»

Нагороди[ред.ред. код]

Почесті[ред.ред. код]

  • У Ваґнгераді центральну площу містечка названо Гедебюторґет — дослівно «майдан містечка Гедебю». Під цією назвою Дельбланк описав свій рідний Ваґнгерад
  • У Ваґнгераді на площі Гедебюторґет поставили пам'ятник Дельбланку за мотивами його роману «Пам'ять»
  • Засновано Товариство Свена Дельбланка

Лінки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]