Сверстюк Євген Олександрович

Сверстюк Євген Олександрович
Євген Сверстюк у вересні 2009 р.
Народився	13 грудня 1928 (83 роки) с. Сільце, Горохівський повіт, Волинське воєводство, Польська Республіка (тепер — Україна)
Громадянство	Україна
Національність	українець
Нагороди

Євге́н Олекса́ндрович Сверстю́к (*13 грудня 1928, Сільце, нині Горохівського району Волинської області) — доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра», президент Українського пен-клубу. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «З приводу процесу над Погружальським». Політв'язень радянського режиму.

Біографія

Батьки — селяни. Освіта — Львівський державний університет, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947—1952), потім — аспірант Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953—1956). Працював викладачем української літератури Полтавського педагогічного інституту (1956—1959), старшим науковим працівником НДІ психології (1959—1960), завідуючим відділом прози журналу «Вітчизна» (1961—1962), старшим науковим працівником відділу психологічного виховання НДІ психології (1962—1965), відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» (1965—1972).

У 1959, 1960, 1961, 1965 (за виступи проти дискримінації української культури), 1972 (за промову на похороні Д. Зерова) рр. звільнявся з роботи за політичними мотивами. Переслідуваний протягом pp. за участь у «Самвидаві» і протести проти арештів і незаконних судів, у січні 1972 року — заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів (відбував у ВС — 389/36 у Пермській області) та п'яти років заслання (з лютого 1979-го — столяр геологічної експедиції в Бурятії). З жовтня 1983 до 1988 працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.

Нагороджено орденом Свободи «…за видатні заслуги в утвердженні суверенітету та незалежності України, мужність і самовідданість у відстоюванні прав і свобод людини, плідну літературно-публіцистичну діяльність та з нагоди Дня Свободи…» згідно з Указом Президента України «Про нагородження Є.Сверстюка орденом Свободи» від 25 листопада 2008 р. № 1075/2008. Один з учасників ініціативної групи "Першого грудня".

Творчість

Автор книг, численних статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов.

Низка літературно-критичних есеїв Сверстюка, публіцистично актуалізованих у пов'язанні з проблемами сучасности, об'єднані спільною ідеєю боротьби за суверенність української культури від Івана Котляревського до наших днів. Деякі з них появилися (гол. у першій половині 1960-их) в журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Дукля» (есе про М. Зерова «Гострої розпуки гострий біль»), газ. «Літ. Україна»; ін. (з кін. 1960-их pp.) у «Самвидаві» («Котляревський сміється», «Остання сльоза» — про Т. Шевченка, «В. Симоненко — ідея», «Слідами казки про Іванову молодість» та ін.), передруковані за кордоном (гол. у зб. «Широке море України», 1972, «Панорама найновішої літератури в УРСР», 1974). Окремою кн. (у «Самвидаві») вийшов есей «Собор у риштованні» (1970) — про роман «Собор» О. Гончара.

Премії

• Державна премія України імені Тараса Шевченка (1995) за книгу «Блудні сини України».

Джерела інформації

Публікації Євгена Сверстюка

• Євген Сверстюк: «Утрачено той рівень культури, який зобов'язує до сповідування вершин і плекання принципу правдивості» (Інтерв'ю Олександрі Лавріненко, 6 листопада 1999)
• «Потрібне законодавче обмеження морального сповзання» (Інтерв'ю Ігорю Полянському та Оксані Левковій)
• Євген Сверстюк: Убивці Бандери не можуть пробачити своїй жертві власного вчинку (Інтерв'ю УНІАН, 14.04.2010) - це посилання не працює - користуйтеся нижченаведеним
• Євген Сверстюк: Убивці Бандери не можуть пробачити своїй жертві власного вчинку (Інтерв'ю УНІАН, 14.04.2010)

Про Євгена Сверстюка

• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 466—467.

Посилання

• Газета «Наша віра»