Светоній
Гай Светоній Транквілл (лат. Gaius Suetonius Tranquillus, *приблизно від 75 -† 160 р.) — римський історик, письменник, жив за часів римських імператорів Доміціана, Траяна і Адріана . Автор історичної праці «Життя дванадцяти цезарів»
Зміст |
Біографія [ред.]
Він належав до стану вершників, батько його був трибуном 13 легіону. Виріс у Римі, закінчив граматичну, а потім і риторичну школу. Потрапляє в гурток Плінія Молодшого, одного із центрів культурного життя тодішнього Риму. Він знаходився в добрих відносинах з Плінієм, який своїм впливом на Траяна сприяв його призначенню на різні посади (Пліній аж до самої смерті надавав заступництво Светонію). При імператорі Адріані був наближений до двору і зарахований в управління з наукових справ, йому було доручено нагляд за публічними бібліотеками, потім призначений на посаду секретаря імператора. У 122 році впав у немилість імператора і був відставлений з посади. Своїм усуненням від справи він скористався для складання літературних творів.
Головні праці [ред.]
- Докладніше у статті Життя дванадцяти цезарів
До нас дійшли назви більше десятка його праць, хоча оригінали самих творів не збереглися, крім історико-біографічної праці «Життя дванадцяти цезарів», а також фрагментів твору «Про знаменитих людей». В «Житті дванадцяти цезарів» надані біографії перших імператорів Риму, починаючи з Юлія Цезаря. Всі біографії побудовані за певною схемою: родовід імператора, час і місце народження, дитячі роки, прикмети, опис приходу до влади, найважливіші заходи його правління, характер імператора, опис обставин смерті. Біографії дають нам докладні і вірні відомості про громадське та приватне життя імператорів, починаючи з Цезаря і закінчуючи смертю Доміціана. Виклад відрізняється підкресленою фактологічністю, Светонія не цікавлять ні історичні причини, ні психологічні мотиви подій. Також Гай Светоній Транквіл у своїй праці «Життя дванадцяти цезарів» залишив дві замітки, що стосуються історичних свідчень про Ісуса Христа. У життєписі імператора Клавдія Светоній повідомляє, що «іудеїв, які слідують за Хрестом, він вигнав з Риму».[1]
Праці Светонія носять характер художнього твору. Вони були дуже популярні в Римі вже за його життя.
Політичні погляди [ред.]
Светоній був прихильником теорії «освіченої монархії», яка зародилася за його часів, тому він поділяє імператорів на хороших і поганих. Вважає, що доля імперії цілком залежить від їх волі, вірить у божественне походження їхньої влади. Хороший імператор, на думку Светонія, шанобливо ставиться до Сенату, надає економічну допомогу широким верствам населення і дбає про добробут провінцій. Ідеальними правителями Светоній зображує Августа і Тіта.
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
- С.Утченко. Римская историография и римские историки./ Историки Рима (Сборник). Под общей ред. С. Апта, М. Грабарь-Пассек, Ф.Петровского, А. Тахо-Годи, С.Шервинского.- М.,изд-во"художественная литература", 1970.(рос.)
Див. також [ред.]
Alea iacta est
Ave, Caesar, morituri te salutant
