Свиня дика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свиня дика
Період існування: ранній плейстоцен — сучасність
Дикий кабан - представник родини Suidae
Дикий кабан - представник родини Suidae
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Ряд: Парнокопитні
Родина: Свиневі (Suidae)
Рід: Свиня (Sus)
Вид: Свиня дика
Біноміальна назва
Sus scrofa
(Linnaeus, 1758)
Поширення дикої свині
Поширення дикої свині
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sus scrofa
ITIS logo.jpg ITIS: 180722
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 41775
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9823
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sus scrofa
Fossilworks: 104172

Свиня дика, або кабан дикий, дик, вепр (Sus scrofa) — один з 10 видів роду свиня (Sus) родини свиневих (Suidae) ряду Оленеподібних (Cerviformes). Є предком більшості (але не всіх) стародавніх і сучасних порід свиней, і є підстави вважати, що відбувалося незалежне одомашнення в різних частинах ареалу, в тому числі у Південно-Східній Азії, на Далекому Сході і в Малій Азії.

Поширення

Мапа первісного поширення (зелений) і подальшого розширення місць проживання (синій) вепра
Heubach wild boar.jpg

Свиня дика має один з найширших ареалів серед наземних ссавців і такий широкий сучасний ареал сформувався завдяки розселенню виду за сприяння людини (Homo sapiens). Цей вид зараз зустрічається у чисто дикій або здичавілій формі на всіх континентах за винятком Антарктиди і на багатьох океанічних островах. Свиня дика являла собою основний об'єкт полювання для мисливців з найдавніших часів і тому полювання та зміни в землекористуванні привели до фрагментації ареалу та знищення виду на Британських островах, в Скандинавії, частині Північної Африки, а також порівняно великій частині ареалу на території колишнього Радянського Союзу і в північній Японії. Свиня дика населяє області проживання від степів до широколистяних лісів від Західної Європи до Далекого Сходу, простираючись на південь до Північної Африки, Середземномор'я, Близького Сходу, Індії, Китаю, Японії (у тому числі острови Рюкю), Тайваню і Великих Зондських островів Південно-Східної Азії. Розширений за допомогою людини ареал охоплює середовища проживання від напівпустель до тропічних дощових лісів, включаючи очеретяні джунглі, мангрові ліси, сільськогосподарські угіддя. Діапазон поширення за висотною поясністю в Європі: від рівня моря до 2400 м у Піренеях.

В Україні вид поширений у Карпатах (до висоти 1 800 м), у лісовій і лісостеповій смугах.

Опис

Тіло кремезне, довжиною до 2 м, висота в холці до 1,1 м, вага до 450 кг, самці більші за самиць. Тіло вкрите жорсткою щетиною і зазвичай дещо тоншим хутром, але часто хутро дуже мізерне, лише хвіст злегка вкритий короткими волосками. Забарвлення від темно-сірого до чорного чи коричневого. Багато особин мають бакенбарди і гриву на потилиці. Молодь смугаста. Морда видовжена, у самців виступаючі ікла.

Особливості біології

Дика свиня — переважно нічна і загалом усеїдна тварина. Переважну частину раціону цієї тварини становлять Фрукти, насіння, коріння і бульби.

І в диких, і в здичавілих представників виду основною соціальною одиницею є самиця і її виводок. Після того, як молодь перестає годуватись молоком дві або більше сім'ї можуть зібратися разом. Зазвичай групи складаються з 6—20 особин, хоча великі стада до близько 100 особин були також помічені. Цей зв'язок залишається стабільним до початку наступного сезону парування, коли раніше поодинокі дорослі самці вступають у боротьбу за самиць. Самці зазвичай виборюють контроль над 1-3 самицями, але іноді це число може сягати 8. Після сезону спарювання самці йдуть геть. Самиця зазвичай народжує від 4 до 8 поросят, хоча відомі випадки народження до 13 поросят.

Свиня дика — одних з найвідоміших мисливських звірів, цінний задля м'яса, шкіри, щетини та ікол.

Назви

Запит «Кабан» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Запит «Кнур» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Для цього виду створено величезну кількість власних назв (перелічено за абеткою):

Інші назви для «свині», за національною словниковою базою «Словники України» (версія 1.4): «Льо́ха, свиню́ка [свиня́ка] — розмовне, безро́га — жартівливе, ро́ха — розмовне, чечу́га — діалектне, ри́нда — діалектне; свинома́тка (свиня, що дає приплід); па́ця».

Кабан як тотем

У Середньовічні часи кабан був родовим знаком деяких європейських племен, зокрема він зустрічається на червоних стягах полабів і лужичів — слов'янських племен, колонізованих і ассимільованих германськими хрестоносцями.

Див. також

Література


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.