Свиридов Георгій Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свиридов Г. В.

Свиридов Георгій Васильович (16 грудня 1915, Фатеж — 6 січня 1998, Москва) — радянський композитор і піаніст. Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці (1975). Лауреат Сталінської премії (1946), Ленінської премії (1960) та Державної премії СРСР (1968, 1980). Нагороджений двома орденами Леніна.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Народився 3 (16) грудня 1915 у Фатеже (Курська губернія) у родині поштового службовця. Батько загинув під час Громадянської війни. Після закінчення музичної школи в Курську вчився в ленінградському 1-му музичному технікумі, а з 1936 — на композиторському факультеті Ленінградської консерваторії, яку закінчив по класу композиції (учився в П. Б. Рязанова та Д. Д. Шостаковича).

З 1956 жив у Москві; працював у театрі й кіно, в 19621974 секретар правління Союзу композиторів СРСР, одночасно в 1968-73 1-й секретар правління Союзу композиторів РРФСР.

Дарування композитора, своєрідність його творчої індивідуальності найяскравіше проявила себе в області вокальної музики. Камерно-вокальні й вокально-симфонічні твори на слова А. С. Ісаакяна («Країна батьків», поема для тенора й баса з фортепіано, 1950), Р. Бернса (цикл пісень, 1955), С. А. Єсеніна («Поема пам'яті С. Єсеніна» для тенора, хору й симфонічного оркестру, 1955-56; цикл пісень «У мене батько селянин» для тенора, баритона з фортепіано, 1956, і ін.), В. В. Маяковського («Патетична ораторія» для баса, хору й оркестру, 1959; Ленінська премія, 1960), а також хори на слова російських поетів (1958, 1967) окреслюють найважливішу тему творчості композитора — тему Батьківщини.

На основі глибокого прочитання поезії різних епох і народів, насамперед російської, Свиридов істотно оновив багато вокальних жанрів. Стиль Свиридова, міцно пов'язаний із традиціями російської класичної й радянської музики, надзвичайно самобутній. Значною мірою він визначається широкою опорою на селянський фольклор у сполученні із прийомами музичної мови 20 століття.

Музика Свиридова відрізняється відточеною простотою, національною характерністю пісенних мелодій і гармонічної мови, блиском і барвистістю оркестрового колориту, строгим відбором й економією вирізних засобів.

Тенденція до лаконізму, стисканню масштабів творів виявилася в «Курських піснях» (1964), у т.зв. маленьких кантатах «Дерев'яна Русь» (слова С. А. Єсеніна, 1964), «Сніг іде» (слова Б. Л. Пастернаку, 1965), «Весняна кантата» (слова Н. А. Некрасова, 1972), у хоровому «Концерті пам'яті А. А. Юрлова» (1973) і ін.

Серед інших творів — музичні комедії, у тому числі «Вогники» (1951), тріо для скрипки, віолончелі й фортепіано (1945; Державна премія СРСР, 1946; 2-я редакція 1955), музика до фільмів і спектаклів драматичних театрів.

На його честь названо астероїд.

Твори[ред.ред. код]

  • 7 маленьких п'єс для фортепіано (19341935)
  • 6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
  • 7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (19361939)
  • Камерна симфонія для струнних (1940)
  • з романси на слова О.Блока (1941)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1942)
  • «Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
  • Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
  • Соната для фортепіано (1944)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
  • Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
  • Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
  • Струнний квартет № 1 (19451946)
  • 2 Партіти для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
  • Струнний квартет № 2 (1947)
  • Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
  • Симфонія № 2 (1949/незакінчена)
  • Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
  • Музична комедія «Вогники» ( «Огоньки» 1951)
  • Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
  • Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
  • Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
  • «Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
  • Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
  • Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
  • «Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
  • «Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна (1964)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Сніг іде» на вірші Бориса Пастернака (1965)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Смутні пісні» («Грустные песни») на вірші Олександра Блока (1965)
  • Романс «Ці бедні селища» («Эти бедные селенья») для голосу, фортепіано й гобоя на слова федора Тютчева (1965)
  • Сюїта «Час, уперед!» («Время, вперёд!») (1965)
  • «Маленький триптих» (1966)
  • Музика до пам'ятника загиблим на Курській дузі (1973)
  • «Весняна кантата» для хору й оркестру (1972)
  • Хоровий концерт «Пам'яті А. А. Юрлова» для змішаного хору, що співає без слів (1973)
  • Музичні ілюстрації до повісті Олександра Пушкіна «Заметіль» (1974)
  • Кантата «Ода Леніну» на слова Роберта Рождественського для читця, хору й оркестру (1976)
  • «Cast of Russia», поема на слова
  • 7 маленьких п'єс для фортепіано (19341935)
  • 6 романсів на слова О.Пушкіна (1935)
  • 7 романсів на слова М.Лермонтова (1938)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 (19361939)
  • Камерна симфонія для струнних (1940)
  • з романси на слова О.Блока (1941)
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 2 (1942)
  • «Отелло», по трагедії В.Шекспіра (1942)
  • Музична комедія «Розкинулось море широко» (1943)
  • Соната для фортепіано (1944)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Вільяма Шекспіра (1944-60)
  • Квінтет для фортепіано й струнних (1945)
  • Тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1945, ред. 1955)
  • Струнний квартет № 1 (19451946)
  • 2 Партіти для фортепіано (1946 — ред. 1957, 1960)
  • Струнний квартет № 2 (1947)
  • Дитячий альбом, 17 п'єс для фортепіано (1948 — ред. 1957)
  • Симфонія № 2 (1949/незакінчена)
  • Вокальний цикл «Країна батьків» («Страна отцов») для тенора, баса й фортепіано на вірші А. І. Ісаакяна, складається з 11 романсів (1950)
  • Музична комедія «Вогники» («Огоньки» 1951)
  • Ораторія «Декабристи» на слова Олександра Пушкіна і поетів-декабристів (1954-55, не кінчена)
  • Романси для голосу й фортепіано на вірші Роберта Бернса у перекладах Самуїла Маршака (1955)
  • Романс для голосу й фортепіано «Мій батько селянин» («Мой отец крестьянин») на вірші Сергія Єсеніна (1956)
  • Вокально-симфонічна поема «Пам'яті Сергія Єсеніна» (1956)
  • «Патетична ораторія» на слова Володимира Маяковського (1959, Ленінська премія, 1960)
  • Вокальний цикл (поема) «Петербурзькі пісні» для чотирьох співаків-солістів, фортепіано, скрипки й віолончелі на вірші Олександра Блока (1961-69)
  • Музика для камерного оркестру (оркестрова версія Квінтету для фортепіано й струнних 1964)
  • «Курські пісні» для змішаного хору й оркестру, слова народні (1964; Державна премія, 1968)
  • «Пушкінський вінок» для хору з оркестром (1979)
  • Маленька кантата для хору й оркестру «Дерев'яна Русь» на вірші Сергія Єсеніна для тенору і фортепіано (1977)
  • Гімни Батьківщині для хору (1978)
  • 25 хоралів для Баса і фортепіано (1939–1979)
  • «Нічні хмари», кантата на слова Олександра Блока для мішаного хору a cappella (1979)
  • 10 романсів на слова О.Блока (1972–1980)
  • «Ладога», поема для хору на слова A. Прокоф'єва (1980)
  • «Пісні важких часів», концерт для хору a cappella на слова Олександра Блока (1980–1981)
  • «Петербург», вокальна поема (1995)

Джерела[ред.ред. код]