Свобода панорами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свобода панорами в країнах Європи.
   ТАК, враховуючи твори мистецтва
   ТАК, тільки будівлі
   ТАК для некомерційного використання
   НЕМАЄ свободи панорами
   бракує даних

Свобода панорами (нім. Panoramafreiheit) — положення в законах про авторське право, що дозволяє зйомки або створення інших зображень (наприклад, картин), будівель та скульптур, які постійно знаходяться в громадському місці і публікацію таких зображень. При цьому авторські права не вважаються порушеними.

Свобода панорами обмежує права власника авторського права вживати заходів у зв'язку з порушенням авторських прав відносно фотографа чи будь-кого, хто поширює зображення. Свобода панорами є винятком із загального правила, за яким власник авторського права має виключне право дозволяти репродукцію та розповсюдження твору. У різних країнах правове регулювання цього питання суттєво відрізняється, наприклад, Panoramafreiheit у Німеччині дозволяє вільну зйомку і розповсюдження зображень об'єктів, що знаходяться у громадських місцях[1], а в Україні дозволено тільки «відтворення з метою висвітлення поточних подій… в обсязі, виправданому інформаційною метою».

Правовий статус зображень[ред.ред. код]

Фотографія споруди або події із життя міста чи села так або інакше відображає окремі архітектурні або скульптурні елементи. Якщо фотографія не має творчого елементу, що трапляється вкрай рідко, її треба розглядати як репродукцію оригінального твору. У тому разі, якщо у фотографії можна відокремити творчий елемент, то цей твір вважається окремим твором і при цьому його цінність залежить від зображених на ньому оригінальних робіт. У такому разі фотографію архітектурного або скульптурного об'єкта вважають похідним твором.

Свобода панорами в законодавстві України[ред.ред. код]

Українське законодавство не передбачає свободи панорами. Найближчими до СП по змісту є положення пункту 4 статті 21 Закону України «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що «без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою».

Свобода панорами в законодавстві інших країн[ред.ред. код]

Багато країн мають аналогічні німецьким положення, що обмежують сферу авторського права і явно дозволяють фотографувати будівлі і скульптури, розташовані в громадських місцях. Проте є відмінності в інтерпретації цього принципу.

Це визначає, зокрема, стаття 59 німецьких Urheberrechtsgesetz, стаття 27 Швейцарського Urheberrechtsgesetz, розділ 62 Закону про Авторські права, дизайни і патенти Об'єднаного королівства Великобританії і Північної Ірландії

У деяких країнах, наприклад у Франції чи Бельгії, такого загального дозволу немає, а дозволяються лише так звані «випадкові включення».

Сфера охоплення таким дозволом, який дозволяє робити і публікувати знімки в громадських місцях, не турбуючись що твори охороняються авторським правом теж відрізняється між країнами. У більшості країн, ці дозволи застосовуються тільки для зображень тривимірних (об'ємних) архітектурних та скульптурних творів, що розташовані постійно в громадських (доступних для широкої публіки) місцях. «Постійно» зазвичай означає «на час природного життя твору». У Швейцарії, навіть дозволяється фотографування та публікація двовимірних робіт, таких як фрески та графіті, за умови, що зображення не можуть бути використані для цих же цілей, що й оригінали.

Є й більш тонкі відмінності. Так у Німеччині важливо, щоб фотограф також знаходився в момент фотографування у публічному місці. Розташування фотографа не має ніякого значення в Австрії. В багатьох Східноєвропейських країнах, законодавство обмежує цей дозвіл тільки на некомерційне використання зображень. Крім того, існують міжнародні відмінності у визначенні «громадське місце». У більшості країн, це включає в себе тільки зовнішній простір (наприклад, у Німеччині), тоді як деякі інші країни відносять до громадських місць громадські (не приватні) музеї (наприклад, у Великобританії).

Є також європейські країни (такі, як Італія), де досі немає свободи панорами. В Італії, не зважаючи на численні офіційні протести та національні ініціативи публікація фоторепродукцій без дозволу автора все ще повністю заборонена, згідно зі старим італійським законом про авторське право.

Існує положення в Директиві 2001/29/EC Європейського парламенту і Ради від 22 травня 2001 про гармонізацію певних аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві (Directive 2001/29/EC of the European Parliament and of the Council of 22 May 2001 on the harmonisation of certain aspects of copyright and related rights in the information society) — у Статті 5, розділу 3 (h) цієї директиви надається можливість (хоча і не вимагається) державам — членам ЄС включати пункт про «свободу панорами» у свої закони про авторське право.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]