Святий Боніфатій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя Святого Боніфатія у м. Фульда, Німеччина. Недалеко від Фульди, у м. Фріцляр Боніфатій розпочав свою місію серед язичників — німців
Реліквії Святого Боніфатія у м. Доккум, північні Нідерланди

Святий Боніфатій (лат. Bonifacius; нім. Bonifatius; бл. 672 — 5 червня, 754) — апостол німців, місіонер вельмишанований святий. Походив з Англії, народився під іменем Вінфрід (англ. Winfrid чи Wynfrith) в м. Кредітон, королівстві Вессекс (тепер у Девон, Англія), був місіонером, який проповідував християнство у Франкській імперії протягом 8-го століття. Боніфатій вважається святим патроном Німеччини та Нідерландів. Був вбитий у м. Доккум у Фризії (північні Нідерланди) у 754 році.

Ранні роки[ред.ред. код]

Народившись в Кредетоні (тепер Девон, Англія) Вінфрід був зі шанованої та багатої сім'ї. Його посвячення у чернече життя дещо суперечило бажанням батька. Він отримав богословську освіту в Бенедектинських монастирях Аденсканкастра, поблизу м. Ексетер та Нурслінґ, на західному кінці Саутгемптона, під керівництвом архімандрита Вінберта. Вінфред вчив в архімандритській школі і у віці 30 років став священиком. Він написав першу латинську граматику, вироблену в Англії.

Перша місія др Фризії[ред.ред. код]

У 716 році Вінфрід вирушив у місіонерську подорож до Фризії, з намаганням навернути через проповідь тамтешніх жителів до християнства, проповідуючи їм у їхній власній мові. Його англо-саксонська мова була подібною до фризської. Його зусилля, зазнали краху з-за війни між Карлом Мартелом та Радбодом, королем фризів і він повернувся до Нурслінґа.

Дерево Тора і навернення північно германських племен[ред.ред. код]

У 723 Боніфатій зрубав «святе» дерево присвячене Тору поблизу сучасного міста Фрітцляр у північному Гессені. Він зробив це пам'ятаючи про Ілію. Боніфатій вигукнув до Тора вдарити його, якщо він стяв «святе» дерево. Згідно з його першим біографом, його сучасником, Святим Віллібальдом, Боніфатій почав рубати дуба, коли раптом великий вітер, якби чудом здув цього дуба і люди почали навертатися до християнства. Він збудував каплицю з цього дерева на місці де сьогодні стоїть кафедральний собор Фрітцляра. Пізніше він заснував першу єпархію в Німеччині на північ від старих риських лип в укріпленому франкському поселенні Бюрабурґ, на видному пагорбі, навпроти міста та ріки Едер.

Зруб дуба Тора за звичай вважається початком християнізації німців на північ та на схід від старих кордонів Римської імперії. З цього моменту, Боніфатій йшов безпосередньо до висотних місць язичників і спочатку їх зрубував, що неминуче було причиною його смерті. У 732 році він поїхав до Риму на доповідь і папа Григорій ІІ надав йому статус архієпископа з юрисдикцією над Німеччиною. Боніфатій знову вирушив до німецьких земель, хрестив тисячі і вирішував проблеми багатьох християн, які втратили контакт з регулярною ієрархією католицької церкви. Під час третього візиту до Риму у 737-38 рр, його призначили папським легатом до Німеччини. У 745 році йому надали Майнці, як осідок метрополії.

Теж перша згадка про різдвяну ялинку пов'язане з вищезгаданою історією про зруб поганського дуба. Боніфатій читав друїдам проповідь про Різдво. Щоб переконати ідолопоклонників, що дуб не є священним і недоторканним деревом, він зрубав один з дубів. Коли зрубаний дуб падав, він повалив на своєму шляху усі дерева, крім молодої ялини. Боніфатій представив виживання ялини як диво і вигукнув: «Хай буде це дерево деревом Христа!» Так ялина стала священним деревом Христа, пов'язаним з його народженням.

Місія до Баварії[ред.ред. код]

Після третьої подорожі до Рима Боніфатій попрямував до Баварії і заснував там єпархії у Зальцбурзі, Регенсберзі, Фрейзингу і Пассау.

У 742 році один з його учнів Стурм (теж відомий, як Стурмі, чи Стурміус) заснував абатство у Фульді недалеко від раннього місіонерського посту у Фріцлярі. Хоча Стурм заснував абатство у Фульді, Боніфатій був дуже залучений в його фундації. Перший дозвіл для абатства був підписаний Карломаном, сином Карла Мартела.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Erhard Gorys: Lexikon der Heiligen. München: DTV 1997. ISBN 3-423-32507-0
  • Lutz E. von Padberg: Bonifatius. Missionar und Reformer. München: Beck 2003. ISBN 3-406-48019-5
  • Bonifatius in Mainz — Neues Jahrbuch für das Bistum Mainz, Hrsg.: Barbara Nichtweiß, Zabern-Verlag Mainz. ISBN 3-8053-3476-1
  • Dirk Schümer: Apostel der Europäer (передова стаття в газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung від 5 червня 2004 р.)