Євангеліст Лука

Євангеліст Лука із його символом тельця на правому плані.

Лука (івр. לוקא, грец. Λουκᾶς) — євангеліст, супутник св. апостола Павла в його апостольських подорожах, автор третьої Євангелії та Діянь святих апостолів. Лука походив із Антіохії в Сирії, був греком за походження та ймовірно лікарем. Він описав життя і діяльність апостола Павла в книзі Діянь святих Апостолів. Декілька вісток про своє життя подає сам св. Лука в другій своїй книзі, що ввійшла до Святого Письма тобто в Діяннях Апостолів, а інші дані є з Передання.

Біографія

Походив з поганської сім'ї. Християнство прийняв правдоподібно в Антиохії і то від учнів Христа, які там, по смерті св. первомученика Стефана, голосили Євангелію. Здається, що в Антиохії пізнав апостола Павла і став його товаришем у другій апостольській подорожі. Потім зустрічаємо його і в третій апостольській подорожі апостола Павла, а також у римській в'язниці Павла. Св. Лука залишився при св. апостолі Павлові, мабуть, аж до його смерті. Апостол Павло у своїх Посланнях часто згадує любого Луку, свого співпрацівника й лікаря.

Св. Лука мав освіту і свою Євангелію написав добірною грецькою мовою. Із всіх євангелістів найліпше дотримує історичність в нашому розумінні. При тому він не є істориком, але теологом Божого наміру спасти людей. Хоче вказати, як у історії Бог веде людину до спасіння через Ісуса Христа. Але й він не подає у Євангелії всевичерпного життєпису Ісуса Христа. Дає лише вибрані події й проповіді, які проповідували апостоли і які могли б бути корисні читачеві первісної Церкви для глибшого пізнання Спасителя. Його Євангелія-Благовість скерована до всіх народів. Бог хоче, щоб всі спаслися. Особливо до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, як: про блудного сина, про грішницю яка розкаялась і ін. Це є Євангелія спасіння і милосердя.

Подання подій про розкаяння грішниці, про митаря і фарисея, розбійника який розкаявся на хресті — показують Христове милосердя в повному світлі, хоч сам євангеліст Лука не бачив Ісуса Христа та не був свідком його діянь і науки, але опис його є цілком вірогідний. Він зустрічався з особами, що були при Христі, і від них дістав багато докладних вісток. На основі того він пише обширно, оповідає про різні факти, що їх не подають інші євангелісти Матей і Марко. Крім того він слухав проповіді апостола Павла і це використав, а як історик поклався і на писані джерела тих «багатьох», що перед ним писали про ці події.

За тодішнім звичаєм книга була присвячена Теофілові, чи дійсному, чи вигаданому, але була писана не лише для Теофіла, але й для всіх християн, а то особливо для тих, котрим голосив Благовість апостол Павло, а це були християни з поганів. Добу написання цієї Євангелії біблісти визначають роком 70. Симеон Метафраст (X ст.) твердить, що св. Лука був і малярем та перший намалював ікону пресвятої Богородиці. По смерті апостола народів, Павла, св. Лука правдоподібно залишив Рим. Згідно з переданням одних старохристиянських письменників проповідував Євангелію в Ахаї (Греція), згідно з іншими в Італії, Галлії або Далмації.

«Євангеліє від Луки» також написане для неюдеїв, тому у ньому пояснюються юдейські звичаї, наприклад, обрізання. Вважають, що Лука народився в Антіохії, а своє євангеліє написав у Малій Азії. На відміну від інших, у цьому євангелії відчувається рука досвідченого письменника. Вірогідно, що воно писалося передусім для т. зв. «еллінізованого населення» Малої Азії (яке в основному було гальського походження), у ньому підкреслюється доброта Христа і вселенська місія християнства.

За переданням Лука помирає у віці 84 років у місті Тебен у Беотії, там і був похований. У другій половині 4 століття, як повідомляє святий Єронім, його мощі перенесено у церкву 12 Апостолів у Константинополі. З 12 століття його мощі знаходяться у Падуї, у церкві святої Юстини.

Символом євангеліста Луки із пророцтв Єзекіїля є крилатий телець, що тримає Євангеліє. Церква славить пам'ять св. євангеліста Луки як мученика дня 18 жовтня.

Див. також

• Євангеліє від Луки