Святий Олаф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святий Олаф, король Норвегії. Марка Фарерських островів.

Олаф Святий, теж Олаф II Святий (* 995(0995) — 29 липня 1030) — норвезький святий, «вічний король Норвегії», 35-річний король Норвегії з 1015 року по 1028 рік. Якийсь час перебував при дворі Ярослава Мудрого. 1019 року одружившись з Інгігердою, Ярослав Мудрий поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус Добрий втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому і почалася війна, Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом (Стікластадіром), але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута данського.

Король Олаф завершив введення у Норвегії християнства. В 1027 році після невдалого походу проти Данії, коли норвезькі війська були розбиті данським королем Канутом Великим, Олаф втік до Новгорода. Відомо, коли його вигнали з Норвегії він перебував у Ярослава. По його смерті владу перебрав Кнут (Канут) Великий.

Через два роки зробив спробу повернути собі владу в країні, але зазнав поразки. Загинув 29 липня 1030 у битві з військами повсталої знаті, яку підтримували данці. Через рік після смерті був канонізований і став останнім західним святим, визнаним православною церквою. Згідно з легендою, перед боєм бачив сон, в якому йшов по сходах до неба, а після тану його рани зажили.

Син Олафа II, Магнус, у майбутньому також король, виховувався в Києві.

Джерела[ред.ред. код]



Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.