Святогор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Святогор - богатир зі слов’янського епосу , що стоїть поза київським та новгородським циклами і лише частково дотичний з першим (про зустріч Святогора з Іллею Муромцем) . Святогор в епосі -велетень , " вище лісу стоячого " ; його насилу носить мати-сира земля . Він не їздить на святу Русь , а живе на високих Святих горах ; при його поїздці мати-сира земля здригається, ліси колишуться і річки виливаються з берегів.

Одного разу , відчуваючи в собі колосальні сили , він похвалився , що якщо б було кільце в небі , а інше в землі , то він перевернув би небо і землю. Це почув Микула Селянинович і кинув на землю сумочку , яку Святогор марно намагається зрушити , сидячи на коні , а потім , зійшовши з коня і взявшись за сумочку обома руками , грузне в землю по коліна і тут, чи не здолавши " тяги земної" , що у сумочці , кінчає своє життя.

За іншою розповіддю , Ілля Муромець в дорозі , під дубом , в чистому полі , знаходить богатирську постіль довжиною 10 саж. , Шириною 6 саж. Він засинає на ній на три дні. На 3 -й день з північного боку почувся шум ; кінь розбудив Іллю і порадив сховатися на дубі. З'явився Святогор , на коні , тримаючи на плечах кришталевий скриньку, в якій знаходилася його дружина-красуня . Поки Святогор спав , дружина його спокушає Іллю і потім садить його в кишеню чоловіка. Далі на шляху кінь каже Святогору , що йому важко : досі він возив богатиря з дружиною , тепер везе двох богатирів. Святогор знаходить Іллю і , розпитує , як він потрапив туди , вбиває невірну дружину , а з Іллею вступає в братство. На шляху до Північних гіри богатирі зустрічають труну з написом: " Кому судилося в труні лежати , той у неї і ляже " . Труна виявилась завеликою для Іллі , а за Святогором зачинилися кришка , і марно він намагався вийти звідти . Передавши частину своєї сили і свій меч Іллі , він велить рубати кришку труни , але з кожним ударом труна покривається залізним обручем.

Третій епізод - одруження Святогора ; він запитує у Микули , як би дізнатися долю . Микула посилає його до Північних гір, до віщого коваля. На питання Святогора про майбутнє , він передбачив йому одруження на нареченій , що живе в приморському царстві 30 років на гноїщі . Святогор поїхав туди і знайшовши хвору на гноїщі , поклав біля неї гроші , вдарив її в груди мечем і поїхав. Дівчина прокинулася ; кора , що вкривала її , зійшла ; вона перетворилася на красуню , і Святогор , почувши про її красу , приїхав і одружився на ній. Після весілля Святогор побачив на її грудях шрам , дізнався в чому справа і зрозумів , що від долі не втечеш. Легенди і повісті про подібну труну відомі в українців, італійців , циган , мадярів , в стародавньому Єгипті.

Прототип Святогора - силача не може вважатися знайденим , хоча запропоновано багато гіпотез : Вольнер порівнює його з св. Христофором( за легендою переніс Христа через воду) ; Жданов стверджує , з більшою ймовірністю , що прототипом Святогора був біблійний Самсон. Веселовський вважає , навпаки , що на легендарного Самсона - богатиря перейшли риси Святогора ; в іншому місці він же вказує на можливе джерело - "Олександрію" , де говориться " про великого чоловіка , якого побачивши здивувався Олександр " : він лежав на високій горі 1000 кроків завдовжки і 200 завширшки , що нагадує постіль Святогора.