Святі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Святі Франциск, Петро і Єлизавета

Святий (від праслав. svętъ, svętъjь;[1] — святі) — особистість, особливо шанована в різних релігіях за святість, благочестя, праведність, стійке сповідання віри, клопотання перед Богом за людей[2][3].

В християнстві (за винятком деяких протестантських конфесій) благочестива та доброчесна людина, прославлена церквою, що являла собою зразок чесноти і перебувала за вченням Церкви після її кончини на небесах та молиться перед Богом за всіх людей, що нині живуть на землі. Бог — єдине джерело святості, відповідно, святий той, хто з'єднаний з Богом. Не всі зовні доброчесні люди святі, деякі з них навіть невіруючі, і не всі святі були доброчесними, наприклад, Розсудливий розбійник.

«Святі» (Фра Анджеліко, XV століття)

Слово Святий означає «Відділений», тобто «той що відрізняється від подібних йому».[Джерело?]

Статус Святий може призначити лише Бог, Який відділяє вибраний об'єкт для виконання певної місії у служінні Богові для виконання Його головної мети — спасіння кожної живої душі.

Святими у християнстві є Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий.

Святими є ангели, що не згрішили.

Святими можуть бути не тільки вибрані Богом люди — Адам, Енох, Ной, старозавітні та новозавітні пророки, Марія — мати Ісуса, апостоли — учні Ісуса, але і неживі об'єкти — Святе місце — місце, вибране Богом для служіння і поклоніння Богові.

Святий день. У Старому і Новому Завітах святим днем є освячений Богом день — субота. Ступінь святості людини зростає з її наближенням до Бога, по мірі уподібнення характеру людини характеру Ісуса Христа.

Святі — особи, що відзначилися найвищими чеснотами християнської побожності і за життя чи після смерті були прославлені чудами. Церковна канонізація надає святим культу, якого не зазнають інші угодники з обмеженим ушануванням.

Разом з християнством українська православна Церква перебрала з Візантії її святих і до них почала додавати у своїх церковних календарях (місяцесловах) також деяких латинських, зокрема західно-слов'янських святих (св. Вячеслав й ін.) і не визнаних в Царгороді св. Кирила і Мефодія та їхніх учнів. Одночасно сприяла розвиткові культу власних святих, навіть затримуючи їхні первісні імена поряд із хресними (св. Ольга — Олена, св. Володимир — Василь, св. Борис і Гліб — Роман і Давид). Першими святими в Україні були проголошені князі Борис і Гліб (1019), натомість освячення пам'яті Ольги і Володимира правдоподібно було щойно стверджене відомою похвалою митрополита Іларіона, у 1037—1050, хоч їхнє святкування засвідчене значно пізніше. Прославлення Теодосія Печерського († 1074) наступило через понад 30 років після смерті, 1108 заходами Великого князя Святополка Ізяславича. Інших києво-печерських подвижників, що в числі 118 спочивають у печерах і в більшості відомі тільки за іменами, спільно канонізував митрополит П. Могила 1643 і наказав скласти їм церковну богослужбу на 28 серпня і 28 вересня. Тому серед найдавніших українських святих найчисленнішими є ченці— «преподобні», «затворники», «постники» і «безмездники», що лікували хворих без винагороди (Агапіт, Дам'ян Печерський). Зате «юродиві Христа ради», як Ісакій Печерський, що своєю дивною поведінкою (викликали осуд одних і подив інших, були рідкісним явищем у давній Україні порівняно з Московщиною. Інша численна група староукраїнських святих це ієрархи, «святителі», почавши від Стефана, єпископа Володимира-Волинського († 1094) та Кирила Турівського († 1189). Серед святих із мирян визначаються «благовірні» князі й княгині, як Михайло Всеволодович, князь чернігівський, замучений 1246 з боярином Теодором у татарській орді, і Єфросинія Полоцька († 1173).

Українські святі з княжих часів з деякими пізнішими, як віленські мученики Іван, Антін та Євстафій (14 квітня) з 1352 увійшли в Святці як православної, так і з'єднаної з Римом української Церкви (з деякими відхиленнями впродовж 17 — 19 ст.). Від Берестейської унії вони почали різнитися іншою процедурою канонізації, але продовжують той самий спосіб прилюдного культу С.: їм встановлені святочні дні в церковному році (див. Свята церковні) й правляться тоді окремі богослужби, на їхню честь служаться молебні й акафісти, і до місць, де спочивають їхні мощі чи є присвячені їм храми й монастирі, відбуваються прощі. В СРСР влада ліквідує прилюдний культ святих, нищить їхні ікони і статуї тощо, ускладнює звичай давати імена святих новонародженим.

Українських святих новомучеників УГКЦ беатифіковано 27 червня 2001 року у м. Львові під час літургії візантійського обряду за участі Івана Павла ІІ.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. П. Я. Черных. Историко-этимологический словарь современного русского языка. М., "Русский язык", 1999. ISBN 5-200-02684-9
  2. Святі — стаття з БСЭ
  3. Святі — стаття з БЭС
Релігія Це незавершена стаття про релігію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.