Святі Софія, Віра, Надія та Любов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свята мати Софія та її доньки Віра, Надія й Любов

Святі Софія, Віра, Надія та Любов (грец. Σοφία, Pistis, Elpis, Agape, італ. Sapienza, Fede, Speranza, Carità, лат. Sapientia, Fides, Spes, Amor; пом. 137, Рим, Римська імперія) — ранньо-християнські святі, мати Софія та її доньки мучениці Віра, Надія і Любов.

За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот. Вона дбайливо виховувала своїх доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі.

Коли у 137 році почалося переслідування християн, матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Коли вимоги зректися християнської віри не допомогли, Адріан доручив родовитій жінці Палладії переконати матір та дочок вернутися до ідолопоклоніння. Проте їй теж це не вдалося.

Розлючений імператор наказав замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Пам'ять святих вшановується церквою 30 вересня.

Зображення святої Софії з трьома доньками в період Речі Посполитої виступало в гербі Київської католицької єпископії.

Джерело[ред.ред. код]