Священний цар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Священний цар (лат. rex sacrorum, лат. rex sacrificus, лат. rex sacrificulus) — другий за значимістю після Великого понтифіка служитель культу в Стародавньому Римі після проголошення республіки. Після вигнання царів і проголошення республіки цей жрець переймає релігійні функції, які до того виконували царі. Інші функції перейняли консули.

Священний цар виконував:

  1. релігійні обряди (лат. sacra publica) у всіх календах, які раніше відправлялися царями;
  2. умилостивлював богів при появі поганих ознак;
  3. оголошував (лат. editio) свята при нундінах.

Священний цар жив на Священній дорозі (лат. Via Sacra), його посада була довічною. Перші священні царі були патриціями і призначалися авгурами за вказівкою Колегії понтифіків.

Дружина священного царя носила титул лат. regina sacrorum (священна цариця). У день вигнання царів (лат. regifugium) вона здійснювала у коміції жертвопринесення.