Світлана Алексієвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Світлана Алексієвич
При народженні: Світлана Олександрівна Алексієвич
Дата народження: 31 травня 1948(1948-05-31) (65 років)
Місце народження: УРСР Станіслав, УРСР
Громадянство: Білорусь Білорусь
Рід діяльності: письменник
Напрямок: публіцистика
Жанр: проза
www.alexievich.info

Світла́на Олекса́ндрівна Алексіє́вич (біл. Святла́на Алякса́ндраўна Алексіе́віч, *31 травня 1948, Станіслав) — білоруська письменниця та публіцистка. Лауреат багатьох міжнародних літературних премій.

Пише російською мовою.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в сім'ї сільських вчителів. Батько — білорус, мати — українка. Після демобілізації батька, радянського офіцера, з армії сім'я переїхала в Білорусь, де оселилася в селі.

Після закінчення школи працювала кореспондентом районної газети в Наровлі.

1967 року вступила на факультет журналістики Білоруського державного університету. Після закінчення університету Світлану направили на роботу в районну газету в Бярозі. Через рік отримала роботу в республіканській «Сельской газете», а ще згодом — в журналі «Нёман» (орган Спілки письменників Білорусі).

Книги Алексієвич виклика́ли критику з боку радянського режиму, письменницю звинувачували зокрема в «пацифізмі, натуралізмі, розвінчуванні героїчного образу радянської жінки» («У війни не жіноче обличчя»).

Для написання «Цинкових хлопчиків» Світлана особисто відвідала Афганістан, зустрічалася з колишніми учасниками бойових дій та з матерями загиблих солдатів. Після виходу книги 1989 на письменницю обрушилася чергова хвиля критики. Це спричинило до суду над письменницею та її книгою 1992 року, який втім було припинено.

Письменниця перебуває в опозиції до режиму Олександра Лукашенка. Живе і працює за межами Білорусі — в Італії, Швеції.

Твори[ред.ред. код]

Книги С. Алексієвич видавали в Росії, Україні, США, Німеччині, Англії, Японії, Швеції, Франції, Китаї, В'єтнамі, Болгарії, Індії та інших країнах (всього в 19 країнах світу). Вона є автором сценаріїв 21 документального фільму та трьох театральних п'єс. У Франції, Німеччині, Болгарії було ставили вистави за її книгами.

  • 1983 — У войны не женское лицо. - Минск : Мастац. літ., 1985. - 317 с.
  • 1985 — Последние свидетели. Сто недетских рассказов. - М. : Молодая гвардия, 1985. - 175 с.
  • 1989 — Цинковые мальчики. - М. : Молодая гвардия, 1991. - 172 с.
  • 1993 — Зачарованные смертью.
  • 1999 — Чернобыльская молитва. - М.:, Изд-во «Время», 2006. - 379 с. ISBN: 5969101281, 978-5969101289
  • 2006 — Чудный олень вечной охоты.
  • 2013 — Время секонд-хэнд: конец красного человека. - М.: Изд-во «Время», 2013. ISBN: 978-5969111295

Нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]