Світовий чемпіонат спортивних автомобілів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Світовий Чемпіонат Спортивних автомобілів (англ. World Sporstcar Championship) — це змагання на витривалість спортивних автомобілів, яке проходило під егідою FIA з 1953 до 1992.

Цей чемпіонат протягом свого існування виріс із невеликих автомобільних змагань на витривалість з дюжиною учасників, які були із вищих прошарків населення, до високопрофесійної серії перегонів, в якій брали участь світові автомобільні гіганти, не жаліючи мільйонів доларів в рік на свої спортивні команди. Офіційна назва серій змінювалася протягом багатьох років, проте вони все одно усім відомі як Світовий Чемпіонат Спортивних автомобілів (англ. World Sporstcar Championship), як і називалися з моменту створення у 1953 році.

Світовий Чемпіонат Спортивних автомобілів в той час був одним із двох головних авто спортивних змагань у світі поряд із Формулою 1. У 2012 році Світовий Чемпіонат Спортивних автомобілів був перероджений у World Endurance Championship, що є чемпіонатом світу на витривалість, котрий проводиться під егідою FIA.

Траси[ред.ред. код]

Протягом свого існування в календар чемпіонату входили 12 автодромів, багато з яких набули своєї популярності, ще до Другої Світової війни 1939-1945рр.

Перш за все це стосується європейських етапів Чемпіонату Світу Спортивних Автомобілів, тоді як більшість північноамериканських автодромів набули свого визнання якраз під час проведення серії на витривалість.

Отож, перелік автодромів:

Mille Miglia 1953–1957 Каррера Панамерікана 1953–1954 Targa Florio 1955–1973 24 Години Le Mans 1953- 24 Години Daytona 1966–1981 12 Годин Sebring 1953 — 1000км. Nürburgring 1953 — 1000км. Monza 1963 — 1000км. Spa Francorshamps 1963 — 1000км. Buenos Aires 1954–1972 1000км. Фудзі 1983–1988 200 Миль Norisring 1984–1988


Історія[ред.ред. код]

1953 до 1961[ред.ред. код]

У ранніх роках, сьогодні легендарні траси, як наприклад Mille Miglia, Carrera Panamericana і Targa Florio були частиною календаря пліч-о-пліч із 24 Години Ле-Ману 12 Годин Sebring. Такі відомі виробники, як наприклад Ferrari, Maserati, Mercedes-benz, Porsche, і Martin Aston часто запрошували до себе гонщиків із великим досвідом із Формули 1. Та все ж таки, більшість пілотів пелетону складали приватники та автомобільні ентузіасти, котрі мали гроші або багатих спонсорів.

Автомобілі учасників перегонів були модифіковані у дорожні версії, які в свою чергу ділилися на класи учасників змагань. В цей період найжорсткіша конкуренція під час перегонів була між двома виробниками — Ferrari і Maserati.Не зважаючи на той факт, що остання таки здобула більше перемог на автодромах чемпіонату, та все ж не змогла завоювати сам титул Чемпіона Світу. Працівники команди Mercedes-benz зійшли з дистанції у 1955 році із-за аварії в Ле-Мані, в той час як маленька фабрична команда Aston Martin боролася за успіх у 1957 і 1958 роках, поки нарешті не виграли чемпіонат у 1959. Також впадає в око команда Jaguar, успішні результати якої взагалі були відсутні.

1962 до 1965[ред.ред. код]

У 1962, календар чемпіонату був розширений, щоб включити менші траси. FIA в цей час перемістила центр своєї уваги на залучення до чемпіонату нових автомобільних виробників, що повинно було привести до збільшення конкуренції і головне, видовища, шоу, те задля чого люди і люблять перегони.

Назва чемпіонату була змінена на Міжнародний Чемпіонат Автовиробників. Крім того зміна назви привела і до збільшення автомобільних класів учасників перегонів — їх стало 3.


1966 до 1981[ред.ред. код]

Подивіться також: Європейський Чемпіонат Спортивних Автомобілів.

Починаючись від 1966, класи S (група 5 — спортивні автомобілі L) і P (прототипи) були найконкурентноздатнішими. А між такими автомобілями, як наприклад Ferrari512S, Ford GT40, Alfa Romeo 33, Porsche 906, Porsche 908, Porsche 917 і Cobra Shelby йшла жорстка боротьба. Сучасники називають той період Золотим у XX столітті, серед автомобільних змагань світу. У 1972 прототипи Групи 6 і спортивні автомобілі Групи 5 були замінені новою Групою 5 -Спортивний Автомобільний клас. Ці автомобілі були обмежені двигунами, об'ємом в 3л. Та автовиробники поступово втратили цікавість до цих змагань через нові правила. Нова Група 5 — Спортивні Автомобілі, разом з Групою 4 — Туристичні

Автомобілі, повинні були боротися у нещодавно перейменованому FIA — Світовий Чемпіонат Автовиробників з 1972 до 1975 років. З 1976 до 1981 Світовий Чемпіонат Автовиробників був відкритий для Групи 5 — Спеціальні серійні автомобілі та інші грандові моделі Групи 4. Саме і цей період майже непереможний Porsche 935 домінує в чемпіонаті. Прототипи повернулися в 1976 як автомобілі Групи 6 з їх власними серіями, Світовим Чемпіонатом Спортивних Автомобілів, але це мало тривати тільки протягом двох сезонів. У 1981, FIA знову змінила чемпіонат. Автомобілям Групи B також було дозволено брати участь в гонках, але заходи цього класу були рідкісними, тому з часом автомобілі Групи B повністю зникли з серій змагань, забираючи з собою уявлення про той прототип, що раніше домінував на усіх чемпіонатах.

Porsche був першим конструктором, що приєднався до серії, разом з 956, але незабаром кілька інших марок також приєдналися до серії, в тому числі Jaguar Cars, Mercedes-Benz, Nissan, Toyota, Mazda і Aston Martin. Оскільки з часом ціни і витрати збільшилися, був створений новий клас С2 (спочатку називався С Молодший) для приватних команд і дрібних виробників, з великою кількістю обмежень на витрату палива. В цьому нижчому класі використовується мотор автомобілів або BMW M1, або новий Cosworth DFL. Але ця умова могла і не зберігатись, тому що,як і в основному класі, усі рішення приймались кожним виробником поокремо.  Alba, Tiga, Spice and Ecurie Ecosse були найбільш конкурентоспроможними моделями у цьому класі.

1982 - 1992[ред.ред. код]

Подивіться також: Європейський Чемпіонат Спортивних Автомобілів.

У 1982 році FIA намагається протистояти тривожному підйому двигуна Групи 5, Спеціальних серійних автомобілів, представлених уже новою групою C - категорією для закритих спортивних прототипів (спеціально для гоночних автомобілів), що обмежують споживання палива (теорія полягає в тому, що обмежуючи споживання топлива, регулятори мотора можуть бути більш розслабленими). Хоча ця зміна була небажаною серед деяких з приватних команд, підтримка нових правил самими виробниками була величезною. Деякі зі "старої гвардії" виробників повернулися в Чемпіонат Спортивних Автомобілів протягом найближчих двох років, додаючи різноманітності кожній з серій гонок. Відповідно до нових правил теоретично було можливим, щоб безнадувні двигуни конкурували з новими дорогими просунутими, які домінували в 70-х і початку 80-х. Крім того, більшість гонок займали 500 або 1000 км, і, як правило, проходились за три-шість годин. Відповідно, було абсолютно можливим підкреслити більший аспект "витривалості" змагань. У той час як формула Групи C повернула значну частину виробників назад в спорт, знову Porsche - з його 956 & 962 лінії Групи C продовжувало тримати панування у спорті.

Для 1986 року World Endurance Championship (Чемпіонат Світу на витривалість) став відомим під назвою World Sports-Prototype Championship (Світовий чемпіонат спортивного прототипу).

Хоча формула Групи С була успішною і збирала стадіони натовпами від 50 до 70 тис. на чемпіонських гонках, FIA за наказом віце-президент FIA Берні Екклстоуна вводить нові правила на 1991 рік. Нова класифікація, відома як Група C категорії 1, була розроблена для двигунів Формули 1. Хоча сила в цілому була меншою, ніж в існуючих автомобілів Групи C, нові автомобілі вважаються одними з найшвидших спортивних автомобілів, що коли-небудь існували. Однак, пристосування до цих правил було повільним і лише частина автомобілів Категорії 1 були готові брати участь у сезоні 1991 року. В результаті, FIA дозволило автомобілям,  що відповідають нормам і правилам Групи С за стандартами до 1991 року, взяти участь в чемпіонаті протягом ще одного перехідного року. Однак все одно були проблеми з огляду на вагу та розподіл палива. У 1991 році чемпіонат знову змінив ім'я на FIA Sportscar World Championship - Чемпіонат Світу Спортивних Автомобілів і були придумані інші правила для чемпіонату 1992 року, в якому була вже виключена участь Групи С.

Занепад[ред.ред. код]

Подивіться також: Європейський Чемпіонат на Витривалість.

В 1992 році Світовий Чемпіонат Спортивних автомобілів припинив своє існування.

Нове покоління гоночних двигунів чемпіонських спортивних автомобілів, із явною метою зниження витрат палива і підвищення конкуренції, швидко виявивилося вельми реальним. З покращенням автомобілів зросли і витрати. Виробники знову відмовлялися від серії спортивних автомобілів, розуміючи, що тепер у них є двигун, що відповідає стандартам Формули 1. Зокрема, Mercedes і Peugeot були обрані виключно для Формули 1. Більш екзотичні двигуни були недоступними для таких команд, як Spice та ADA, тому після того, як виробники залишили верхній клас спортивних гоночних автомобілів, їхня серія істотно впала. Відсутність записів означало те,що сезон 1993 скасовувався перед першою гонкою.

У 1994 році титул чемпіона світу спортивних автомобілів повернеться, на цей раз в руках Міжнародної асоціації Автоспорт в Північній Америці для використання гонок серії IMSA GT.

Успіх серії приведе до співдружності з FIA в 1997 році, ставши Чемпіонатом FIA GT. Спортивні прототипи були потім виключно під контролем автомобільного клубу de l'Ouest (ACO).

Чемпіонат FIA зрештою підвищує статус світового чемпіонату в 2010 році і стає міжнародним.

2012 рік: повернення[ред.ред. код]

У 2011 році FIA заявила про початок нового/старого чемпіонату світу на витривалість — FIA World Endurance Championship (Чемпіонат Світу на витривалість). Старт відбувся в 2012 році.

WSC — World Sportcars Championship

ICM — International Championship for GT Manufacturers

IPT — International GT Prototypes Trophy

ICSP — International Championship for Sports-Prototypes

ICSC — International Championship for Sports Cars

ICMIC — International Championship for Makes

International Cup for GT Cars

WCMIC — World Championship for Makes

International Cup for GT Cars

WCM — World Championship for Makes

WCSC — World Championship for Sports Cars

WEC — World Endurance Championship

WSPC — World Sports Prototype Championship

WSCC — World Sports Car Championship

Переможці чемпіонату[ред.ред. код]

Рік Турнір Перемоги виробників
(1953–1984)
Перемоги команд
(1985–1992)
Перемоги гонщиків
(1981–1992)
1953 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1954 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1955 World Championship for Sports Cars Німеччина Mercedes-Benz  — | align="center" | — |- 1956 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1957 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1958 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1959 World Championship for Sports Cars Велика Британія Aston Martin  — | align="center" | — |- 1960 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1961 World Championship for Sports Cars Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1962 International Championship for GT Manufacturers Італія Ferrari (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
Італія Fiat-Abarth (1.0)
 — | align="center" | — |- 1963 International Championship for GT Manufacturers Італія Ferrari (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
Італія Fiat-Abarth (1.0)
 — | align="center" | — |- 1963 International GT Prototypes Trophy Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1964 International Championship for GT Manufacturers Італія Ferrari (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
Італія Abarth-Simca (1.0)
 — | align="center" | — |- 1964 International GT Prototypes Trophy Німеччина Porsche  — | align="center" | — |- 1965 International Championship for GT Manufacturers США Shelby (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
Італія Abarth-Simca (1.3)
 — | align="center" | — |- 1965 International GT Prototypes Trophy Італія Ferrari  — | align="center" | — |- 1966 International Championship for Sports-Prototypes США Ford (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
 — | align="center" | — |- 1966 International Championship for Sports Cars США Ford (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
Італія Abarth (1.3)
 — | align="center" | — |- 1967 International Championship for Sports-Prototypes Італія Ferrari (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
 — | align="center" | — |- 1967 International Championship for Sports Cars США Ford (+2.0)
Німеччина Porsche (2.0)
Італія Abarth (1.3)
 — | align="center" | — |- 1968 International Championship for Makes
International Cup for GT Cars
США Ford
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1969 International Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Німеччина Porsche
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1970 International Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Німеччина Porsche
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1971 International Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Німеччина Porsche
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1972 World Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Італія Ferrari
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1973 World Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Франція Matra
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1974 World Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Франція Matra
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1975 World Championship for Makes
International Cup for GT Cars
Італія Alfa Romeo
Німеччина Porsche
 — | align="center" | — |- 1976 World Championship for Makes Німеччина Porsche  — | align="center" | — |- 1976 World Championship for Sports Cars Німеччина Porsche  — | align="center" | — |- 1977 World Championship for Makes Німеччина Porsche  — | align="center" | — |- 1977 World Championship for Sports Cars Італія Alfa Romeo  — | align="center" | — |- 1978 World Championship for Makes Німеччина Porsche  — | align="center" | — |- 1979 World Championship for Makes Німеччина Porsche (+2.0)
Італія Lancia (2.0)
 — | align="center" | — |- 1980 World Championship for Makes Німеччина Porsche (+2.0)
Італія Lancia (2.0)
 — | align="center" | — |- 1981 World Endurance Championship Німеччина Porsche (+2.0)
Італія Lancia (2.0)
 — | США Боб Герретсон
1982 World Endurance Championship Німеччина Porsche  — | Бельгія Джекі Ікс
1983 World Endurance Championship Німеччина Porsche (C)
Велика Британія Alba — Італія Giannini (C Jnr)
Німеччина Porsche (B)
 — | Бельгія Джекі Ікс
1984 World Endurance Championship Німеччина Porsche (C)
Велика Британія Alba — Італія Giannini (C Jnr)
Німеччина BMW (B)
 — | Німеччина Стефан Білоф
1985 World Endurance Championship  — | Німеччина Rothmans Porsche (C)
Велика Британія Spice Engineering (C2)
Велика Британія Дерек Белл (С)
Німеччина Ганс-Йоахім Штук (С)
Велика Британія Гордон Спайз (С2)
Велика Британія Рай Белм (С2)
1986 World Sports Prototype Championship  — | Швейцарія Brun Motorsport (C)
Велика Британія Ecurie Ecosse (C2)
Велика Британія Дерек Белл (С)
Німеччина Ганс-Йоахім Штак (С)
Велика Британія Гордон Спайз (С2)
Велика Британія Рай Белм (С2)
1987 World Sports Prototype Championship  — | Велика Британія Silk Cut Jaguar (C)
Велика Британія Spice Engineering (C2)
Бразилія Рауль Боесел (С)
Велика Британія Гордон Спайз (С2)
Іспанія Фермін Велез (С2)
1988 World Sports Prototype Championship  — | Велика Британія Silk Cut Jaguar (C)
Велика Британія Spice Engineering (C2)
Велика Британія Мартін Брундле (С)
Велика Британія Гордон Спайз (С2)
Велика Британія Рай Беллм (С2)
1989 World Sports Prototype Championship  — | Німеччина Team Sauber Mercedes (C)
Велика Британія Chamberlain Engineering (C2)
Франція Жан-Люїс Шлессер (С)
Велика Британія Нік Адамс (С2)
Іспанія Фермін Велез(С2)
1990 World Sports Prototype Championship  — | Німеччина Team Sauber Mercedes Франція Жан-Люїс Шлессер
Італія Мауро Балді
1991 World Sports Car Championship  — | Велика Британія Silk Cut Jaguar Італія Тео Фабі
1992 World Sports Car Championship  — | Франція Peugeot Talbot Sport (C1)
Велика Британія Chamberlain Engineering (Cup)
Велика Британія Дерек Варвік (С1)
ФранціяЯнчик Далмас (С1)
Франція Фердинанд де Лессепс(Cup)

Посилання[ред.ред. код]

  1. Ludvigsen, Karl (2008). Red Hot Rivals: Epic Clashes for Supremacy. Haynes Publishing.
  2. "2012 FIA World Endurance Championship". fia.comFédération Internationale de l'Automobile. 2011-06-03. Retrieved 2011-06-04.
  3. "World Motor Sport Council". fia.comFédération Internationale de l'Automobile. 2011-06-03. Retrieved 2011-06-04.

Зовнішні посилання[ред.ред. код]