Севастократор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Севастократор Ісаак Комнін. Фреска з константипольської церкви Хора

Севастократор (грец. Σεβαστοκράτωρ, болг. Севастократор, серб. Севастократор) — один з найвищих титулів у Візантійській імперії. Назва є похідною від довільного перекладу з латини слова Augustus (в значенні «шляхетний», «славний») і грецького слова κράτωρ («володар»). Титул був запроваджений Олексієм I Комніном для свого старшого брата Ісаака, щоб позначити його статус вищим за становище зятя імператора — Никифора, який вже мав титул цезаря[1]. Титул вважався другим в ієрархії після василевса[2] до 1163 року, коли Мануїл I запровадив титул деспота.

Пізніше титул севастократора був запозичений і деякими сусідніми з Візантією державами, зокрема Сербією і Болгарією.

Примітки[ред.ред. код]