Севастопольські оповідання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Толстой у формі, 1854 рік

Севастопольські оповідання — цикл з трьох оповідань, написаних Львом Толстим і опублікованих в 1855 році. Оповідання описують оборону Севастополя в часи Кримської війни 1853 - 1856 років. Толстой пише про героїзм захисників міста, але й про нелюдську безглуздість війни.

Передісторія і короткий опис[ред.ред. код]

Вперше відомий письменник перебував у діючій армії та з її лав негайно повідомляв читачим про події, що відбувалися на його очах. Таким чином, можна стверджувати, що Лев Миколайович був першим російським військовим кореспондентом.

Достовірність і точність зображення життя обложеного міста були забезпечені не тільки письменницькою майстерністю автора, але насамперед тим, що Толстой з листопада 1854 по серпень 1855 знаходився в Севастополі і його околицях, чергував протягом півтора місяців на батареї на Четвертому бастіоні під артилерійськими обстрілами (в тому числі під час другої посиленою бомбардування 28 березня (9 квітня)), брав участь у битві на Чорній річці і в боях під час останнього штурму міста.

Севастопольські оповідання — це не масштабна картина всього перебігу війни, а скоріше замальовки, окремі епізоди, які на думку Толстого. мають передати суть цих подій. Ключовий мотив севастопольських оповідань — протиприродність і божевілля війни. Толстой використовує прийом контрасту, різко зіштовхуючи світ живих і прекрасну природу зі світом мертвих — жертв війни. Наприклад, розповідає про дитину, що збирає польові квіти між трупами, що розкладаються, й зачіпає ногою витягнуту руку безголового мерця.

Оповідання[ред.ред. код]

Малахів курган під час штурму

Севастополь у грудні місяці[ред.ред. код]

У першій частині Толстой веде оповідь від другої особи (на це вказує вживання займенника «Ви»). Огляд міста, можливо, був написаний за враженнями від перебування Толстого в Севастополі в листопаді 1854 року. По приїзді оповідач приймає вас; у першій частині, Севастополь в грудні місяці, читачеві показується тимчасова лікарня. Тут розташовано багато поранених солдатів, деякі з ампутованими кінцівками, «одні на ліжках, але здебільшого на підлозі». У шпиталі читач розмовляє з пораненими, відчуває страждання і муки війни. Потім він відвідує місце, де офіцери і солдати на обіді слухають фантастичні історії про четвертий бастіон, тож після цього виникає необхідність відвідати бастіон. Толстой приводить читача до четвертого бастіону, де читач заводить бесіду з командиром за декілька метрів від позицій противника. Будучи переконаним в силі міста, солдат сповнений патріотичних почуттів і усвідомлює свою волю до боротьби; він змушує читача повернутися в місто. Оповідання Севастополь в грудні місяці виступає зачином для наступних оповідань Севастополь в травні та Севастополь у серпні 1855 року.

Севастополь у травні[ред.ред. код]

Друге оповідання тематизує безглуздість і марнославство війни. У оповіданні досліджується психологія війни і оманливість ніби-то гуманного перемир'я (оскільки країни постійно воюють одна з одною, незважаючи на минулі перемир'я). Толстой робить висновок, що у його оповіданні повинен бути тільки один герой — істина.

Севастополь у серпні 1855 року[ред.ред. код]

У третьому оповіданні йдеться про долю новобранця Володі. Толстой змальовує недосвіченість, патріотизм, оптимізм, молодість Володі, який зголосився добровольцем у Севастополь, тоді як старі бійці не розуміють, як можна було покинути мир заради цієї війни. Потрібен офіцер на Малахів курган і Володя погоджується піти туди, врешті під час французької атаки він гине. Опис цієї смерті перегукується з епізодом з «Війни і миру», коли гине так само недосвічений молодший брат Наташі Ростової Пєтя. Толстой насамперед хоче передати ілюзорність патріотичних уявлень на тлі жорстокої й безглуздої смерті, яку несе війна.

Українські переклади і видання[ред.ред. код]

«Севастопольські оповідання» та інші твори Л. Толстого переклав українською відомий етнограф та письменник Володимир Герасимович (1870—1940). Перше українське видання вийшло в 1902 році у Львові.[1]

Україномовні видання:

  • Толстой Л. М. Севастопольські оповідання, пер. В. Герасимовича. — Львів: Літературно-наукова бібліотека, т. 112/113, 1902 (перевидання — 1905)
  • Толстой Л. М. Севастопольські оповідання. — Вінніпег, накладом Української книгарні, 1921.
  • Толстой Л. М. Севастопольські оповідання. — Київ: Дніпро, 1981.

Севастопольські оповідання часто перевидавалися українськими видавництвами і російською мовою. Одне з останніх видань:

  • Толстой Лев Николаевич. Севастопольские рассказы / Лев Толстой. — Донецьк : БАО, 2007. — 414 с. — ISBN 978-966-338-852-6.

Українські ілюстрації[ред.ред. код]

У 1982 році ілюстрації до твору Льва Толстого «Севастопольські оповідання» виконав український художник Якутович Сергій Георгійович.[2]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]