Сеголен Руаяль
| Сеголен Руаяль | |
| Ségolène Royal | |
 |
|
| Народилася | 22 вересня 1953 (58 років) Дакар, Сенегал |
|---|---|
| Діяльність | політик |
| Посада | голова регіональної ради Пуату-Шарант |
| Партія | Соціалістична партія |
| Сторінка в інтернеті | Офіційна сторінка |
Сеґоле́н Руая́ль (фр. Ségolène Royal; *22 вересня, Дакар, Сенегал) — французький політик-соціаліст, колишній міністр навколишнього середовища (1992—1993), колишній міністр-делегат з питань шкільної освіти (1997—2000) і справ сім'ї, дітей і інвалідів (2000—2002). Депутат парламенту Франції з 1988 року, голова регіональної ради Пуату-Шарант з 2004 року.
Офіційний кандидат від Соціалістичної партії на президентських виборах 2007 року.
Зміст |
[ред.] Ранні роки
Сеголен Руаяль народилася на військовій базі у місті Дакар, Французька Західна Африка (нині Сенегал ) 22 вересня 1953 року, у сім'ї Жака Руаяля, колишнього офіцера артилерії. У її батьків було 8 дітей, які народилися протягом 9 років, з них три були дівчатками.
Після закінчення середньої школи, Марі-Сеголен навчалася у місцевому університеті, який вона закінчила другою у своєму класі за фахом «економіка». У 1972 році, коли їй було 19 років, вона подала судовий позов проти свого батька, оскільки він відмовлявся розлучитися з її матір'ю і платити аліменти, щоб діти могли здобути освіту. Після багатьох років судових розглядів вона виграла цю справу, незадовго до того, як Жак Руаяль помер від раку в 1981 році.
Руаяль, як і більшість політичної еліти Франції, випускник Національної школи адміністрації (ENA). Вона навчалася в тому ж класі, що і її колишній партнер протягом 30 років, Франсуа Олланд (з яким вона познайомилася на вечірці), а також Домінік де Вільпен (прем'єр-міністр за часів президентсва Жака Ширака ).
[ред.] Політична кар'єра
Після закінчення ENA в 1980 році, вона була обрана суддею (фр. conseiller) в адміністративному суді, перш ніж вона була запропонована на посаду спеціального радника президента Франсуа Міттерана Жаком Атталі і перейшла працювати до його штату в 1982 році.
Вона вирішила стати кандидатом до парламенту на виборах 1988 року, від виборчого округу у сільській місцевості, у департаменті Де-Севр. З результатом 50,57 відсотків Руаяль було обрано. Після цих виборів, вона служила в якості депутата Національних зборів від департаменту Де-Севр у 1988-1992, 1993-1997, 2002-2007 роках.
[ред.] Державні посади
В уряді П'єра Береговуа:
- Міністр охорони навколишнього середовища: 1992-1993 роки.
В уряді Ліонеля Жоспена:
- Міністр шкільної освіти: 1997-2000.
- Міністр у справах сім'ї і дітей: 2000-2001 роки.
- Міністр у справах сім'ї, дітей та інвалідів: 2001-2002 роки.
У 2004 Руаяль було обрано головою регіону Пуату-Шарант (здобула перемогу над Ж. П. Раффареном, тоді чинним прем'єр-міністром, на його батьківщині).
[ред.] Президентські вибори 2007
Після громадських виступів у зв'язку з контрактом першого найму 2006 р. почала розглядатися багатьма аналітиками як один з найбільш ймовірних кандидатів на перемогу на французьких президентських виборах 2007 року. Спочатку очікувалося, що її основним суперником стане Ніколя Саркозі (протистояння Ségo-Sarko).
Незважаючи на те, що продовжуючий зберігати вплив на СПФ Ліонель Жоспен в жовтні 2006 р. різко висловився проти її кандидатури, партія 16 листопада 2006 висунула Руаяль своїм кандидатом на президентський пост. Вона випередила таких впливових претендентів від СПФ як Домінік Стросс-Кан і колишній прем'єр-міністр Лоран Фабіус.
Руаяль вела дуже активну виборчу кампанію, багато виступаючи по радіо і телебаченню, зустрічаючись з виборцями майже у всіх значних містах і акцентуючи увагу на правах іммігрантів (учасники заворушень 2005 р. були налаштовані вкрай проти Саркозі) і соціальні гарантії — збільшення пенсій, підвищення мінімального розміру оплати праці до €1,5 тис. на місяць, гарантоване працевлаштування або підвищення кваліфікації для випускників університетів. Крім того, Руаяль пропонувала ввести прогресивну шкалу оподаткування залежно від соціальної роботи компаній.[1] Набравши в першому турі 22 квітня 19,26% голосів і вийшовши в другий тур разом з випередившим її Саркозі, Руаяль отримала пряму підтримку більшості лівих партій, а також непряму з боку Франсуа Байру, який заявив, що не буде голосувати за Саркозі. Проте з лютого 2007 року Руаяль незмінно відставала від Саркозі за рейтингом. На поразку Руаяль у другому турі 6 травня (46,94% голосів), можливо, позначилися і її надмірно емоційні висловлювання між турами, коли вона назвала Саркозі «небезпекою».
Визнавши поразку на зустрічі зі своїм штабом увечері 6 травня, Руаяль заявила, що продовжить боротьбу, дякує своїм прихильникам і закликає їх не розслаблятися.
[ред.] Вибори керівника Соціалістичної партії
Сеголен Руаяль брала участь у виборах керівництва Соціалістичної партії, щоб замінити її колишнього цивільного чоловіка Франсуа Олланда на посаді голови партії. Вона отримала найбільшу кількість голосів у першому турі голосування, але не достатньо, щоб виграти. Вона в кінцевому підсумку уступила у другому раунді Мартіні Обрі 42 голоси. Після перерахунку голосів Обрі була оголошена переможцем 25 листопада 2008, збільшивши розрив до 102 голосів. Руаяль оголосила про свій намір оскаржити результат. Вона звинуватила лідерів партії і її колишнього партнера у її поразці на виборах 2007 року.
[ред.] Особисте життя
З кінця 1970-х Сеголен Руаяль у приватному житті була партнером Франсуа Олланда, колишнього голови французької соціалістичної партії, з яким вона познайомилася у Національній школі адміністрації ЕСА. У них було четверо дітей: студент юридичного факультету Томас (р. 1984), Клеменс (р. 1985), Жюльєн (нар. 1987) і Флора (нар. 1993).
[ред.] Джерела
- Використано матеріали зі статті "Руаяль, Сеголен" в російській Вікіпедії.
- Використано матеріали зі статті "Ségolène Royal" у німецькій Вікіпедії.
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
- Сайт офіційної кампанії президентських виборів 2007 року (фр.)
- Сторінка Руаяль на офіційному сайті Національного зборів Франції (фр.)
