Сейсмічність Вірменії
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Територія Вірменії характеризується підвищеною сейсмічністю.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Сейсмічність Приараксинської області Малого Кавказу за 12-балльною шкалою оцінюється в 8 балів, Прикуринської області — 7 балів. Вогнища землетрусів часто збігаються з субмеридіанальними глибинними розломами Транскавказького поясу та з диз'юнктивними швами міжзонального типу.
Землетруси у минулі століття[ред. | ред. код]
| Дата | Назва | Місце, країна | Магнітуда | Інтенсивність | Епіцентр | Жертви |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 07.12.1988 | Спітакський землетрус | Спітак, Ленінакан. (СРСР) | 6,8 | VIII | 40°30′0″N,44°9′36″E | >25 000 чол. |
| 1968 | Зангезурський землетрус | Зангезур (СРСР) | 4,7 | VII-VIII | 3 чол. | |
| 1937 | Єреванський землетрус | Єреван (СРСР) | 4,8 | VII | н/д | |
| 1931 | Зангезурський землетрус | Зангезур (СРСР) | 6,4 | VIII-IX | н/д | |
| 22.10.1926 | Ленінаканський землетрус | Ленінакан (СРСР) | н/д | н/д | 300 чол.[1] | |
| 1679 | Гарнійський землетрус | Гарні, Єреван, Канакер (Персія) | 7,0 | VIII | 40°4′12″N,44°25′48″E | >7 600 чол. |
| 1268 | Кілікійський землетрус | Кілікійське царство | 7,0 | VIII | 37°30′0″N,35°30′0″E | >60 000 чол. |
Землетруси XXI століття[ред. | ред. код]
2021[ред. | ред. код]
13 лютого 2021 року, об 11:29:22.9 (UTC), на території Вірменії стався землетрус магнітудою 4,9. За повідомленням МНС Вірменії епіцентр землетрусу зафіксовано за 8 км на південний схід від Єревану, осередок залягав на глибині 10 км[2][3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ П. И. Лебедев. Ленинаканское землетрясение 22 октября 1926 г. // Известия Академии наук СССР. VI серия, 21:5 (1927), 887—912.
- ↑ Centre Sismologique Euro-Méditerranéen. Euro-Mediterranean Seismological Centre. 2021-02-13
- ↑ У Вірменії стався землетрус, у столиці проблеми зі зв'язком. 13.02.2021, 14:48
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
| |||||