Сек'юритизація активів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Забезпечення активів або Сек'юритизація активів — виведення активів із балансу підприємства, банку тощо, та їх рефінансування за допомогою емісії цінних паперів на ринку капіталу (класичне визначення, близьке до визначення традиційної сек'юритизації). Основною ідеєю традиційної сек'юритизації є правове ізолювання пулу активів з метою їх рефінансування на ринку капіталу виключно на базі рейтингу пулу активів. На відміну від традиційної сек'юритизації, в рамках синтетичної сек'юритизації продається не пул активів, а визначений ризик (ізольований, наприклад, за допомогою кредитного деривативу), пов'язаний з пулом активів. Пул залишається у власності оригінатора.

Цінні папери забезпечені активами (англ. Asset Backed Securities (ABS)) - цінні папери, які забезпечені пулом активів. Відсотки та повернення номінальної суми зазначених цінних паперів здійснюється із грошових потоків активів пулу.

Abs4.png

Сек'юритизація відбувається за наступною спрощеною схемою, показаною на рисунку:

  • Оригінатор, в більшості випадків банк, виносить активи, які приноситимуть в майбутньому грошові потоки (наприклад, надані кредити), в пул.
  • Зазначений пул активів передається в управління підприємству особливого призначення, яке засновано оригінатором виключно з метою здійснення цієї операції та є юридично незалежною одиницею. Таким чином, можливе банкрутство підприємства особливого призначення не повинно торкатися жодним чином оригінатора.
  • Підприємство особливого призначення фінансує купівлю пулу активів емісією цінних паперів "ABS". Останні купляють в основному різні інституційні інвестори з метою диверсифікації власного портфелю активів.
  • Відсотки та повернення номінальної суми цінних паперів формуються виключно на базі грошових потоків із пулу активів (наприклад, відсотки та повернення з кредиту).

Приклад застосування на практиці[ред.ред. код]

Банк продає пул кредитів підприємству особливого призначення, купівлю яких останній фінансував емісією "ABS". Пул активів складається з куплених кредитів, адже підприємство особливого призначення не володіє ніякими іншим активами. "ABS" поділені на транші, які передбачають різний максимальний відсоток втрат. З метою страхування зазначеної трансакції банк викупляє назад траншу перших збитків, яка передбачала найбільший відсоток збитків, і фактично повертає собі всі ризики із проданих кредитів. Якщо транша перших збитків становить, наприклад, тільки 5 % суми всіх сек’юритизованих кредитів, банк звільняв резерви регулятивного капіталу з під 95  % активів, і йому залишалося утворити тільки регулятивний резерв під траншу перших збитків в розмірі 5  %. Змальовану схему банки застосовували в минулому для неправомірного зменшення регулятивного капіталу в обхід чинного законодавства – банк утворював резерви в розмірі 5  % всієї емісії, продовжуючи тримати ризики всієї емісії. Цьому особливо сприяв підхід "стриження під одну гребінку" "Базель І", в рамках якого коефіцієнт ризику встановлювався не в залежності від ризику контрагента, а від його приналежності до певної категорії контрагентів. Цю проблему вирішено в рамках "Базель ІІ".

В Україні сек'юритизаційні схеми ще не діють. Можливо це зміниться в зв'язку з численним приходом іноземних банків в 2006 році.

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Колосінський І. Деякі питання сек’юритизації / І. Колосінський // Цінні папери України. – 2007. – № 48. – С. 22–23.


Структуровані іпотечні облігації / І. Колосінський // Цінні папери України. – червень 2013.