Селадон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ароматниця. Нац. музей, Сеул, Корея.

Селадон — різновид порцеляни, вкритий прозорою поливою (глазур'ю) світло-зеленуватих відтінків з невеличкими тріщинками (краке́). Селадоном називають як саму поливу, так і вироби з її використанням.

Виникнення і назва[ред.ред. код]

Страж-охоронець, селадон, Китай, Музей Гіме, Париж
Селадон, Китай.12 ст. Музей Гіме, Париж.
Корейський селадон, ваза,Музей Південної Кореї.
Корейський селадон, качка, Музей в місті Сеул.
Селадон з краке, ваза, Японія
Селадон, Китай, династія Сун,10-11 ст., Музей Гіме,Париж

Селадон, як різновид порцеляни, виник у Стародавньому Китаї. В ті часи велику популярність мав камінь нефрит. Зеленувато-сірий, різних відтінків, він слугував для виготовлення різноманітних речей і навіть ударних музичних інструментів. Камінь так шанували, що епітет «нефритовий», у значенні «цінний, престижний», перейшов у китайську поезію.

Майстри Китаю створили поливу для кераміки, що імітувала поверхню нефриту. До того ж, пластична глина дозволяла створювати вироби такої складності, яку не дозволяв справжній мінерал.

За однією з гіпотез, назва «селадон» і походить від санскритського sila та dhara, що якраз і означає камінь і зелений.

Китайський селадон[ред.ред. код]

Вважають, що перший селадон виробили в провінції Чжецзян.[1]

Китайці кохалися в селадоні і називали його " найкращий під небесами ".

Особливо відомими були печі для випалення порцеляни в Лунцуені. Вироби звідти експортували в різні країни Азії від Кореї до мусульманських країн в 13-15 століттях.

В 20 столітті в Китаї діяв Інститут порцеляни, (місто Кайфень).

Селадон в Кореї[ред.ред. код]

Окрім Китаю, виробництво селадону започаткували і в Кореї. Історики називають період від 918 по 1392 рр. періодом Корьо. Від назви періоду походить і сучасна назва країни. На період Корьо припадає виробництво високоякісного і художньо довершеного корейського селадону. Часто це імітації китайських виробів доби Сун. Але є й свої національні відмінності. Виробництво корейського селадону поступово нарощувалось з 10 і досягло розквіту у 12-13 століттях.

Ремесло було насильницьки обірвано після монгольської навали, убивства ремісників і утисків буддизму в підкореній країні.

Виробництво селадонів в Кореї було пізніше відновлено і існує й зараз.

Селадон в Японії[ред.ред. код]

Ремісники Японії запозичили технологію виготовлення селадону в Південному Китаї у 17 столітті. Серед визнаних майстрів японського селадону — кераміст Аокі Мокубей.

Слід зауважити, що селадон буває не обов'язково оливково-зеленим. Існують глазурі білі, жовтуваті, зелено-блакитні, блакитні. В Японії перейшли від оливково-зеленої глазурі до блакитної.

В 15 столітті граф Катценельнбоген почав імпорт селадону в Західну Європу. Зразки того селадону експонує Міський музей міста Кассель[2].

Техніка випалення[ред.ред. код]

Привабливий зеленуватий колір готових виробів отримують завдяки технології. Сировиною слугувала глина з незначними домішками солей заліза(1 — 3 відсотки).

Випалення було подвійним. Спочатку при температурі 700–800 градусів за Цельсієм. Потім епат покриття поливою і нове випалення при 1250–1300 °C. Чим тоншим був шар глазурі, тим більше краке він матиме.

Милування краке[ред.ред. код]

Краке́ — мережа тонких тріщин глазурі на готовому виробі. Спочатку його розглядали як технологічний недолік. Але трохи перегодом краке ввели в естетику і почали розглядати як характерну особливість керамічного виробництва. На стародавніх виробах інколи нема ніякого декору, окрім примхливої мережі краке, яке стало ще одним засобом декору селадону.

Селадон і сучасність[ред.ред. код]

Селадон давно предмет колекціонування музеями світу. Його збирають і експонують

В Кореї проводять декілька щорічних фестивалів кераміки, де можна побачити як техніку виготовлення селадону, так і готові вироби.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. «Celadon» at the Glossary of Chinese Porcelain Terms
  2. http://www.graf-von-katzenelnbogen.com/ История графа Катценельнбоген, 600 лет Братвурста и первого рислинга в мире(нім.)

Посилання[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • G. St. G. M. Gompertz: Celadon Wares. London 1968
  • B. Harrison: Oriental Celadon. Leeuwarden 1978
  • M. Tregear: Die Keramik der Song-Zeit. München 1982, ISBN 3-7774-3390-X
  • J. Ayers: Die Keramik des Fernen Ostens: China, Vietnam, Korea, Japan. Freiburg, Basel, Wien 1984, ISBN 3-451-20199-2
  • G. Weiss: Alte Keramik neu entdeckt. Frankfurt/M., Berlin, Wien 1985, ISBN 3-548-34290-6