Селадоніт
| Селадоніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1998 s.p. |
| Абревіатура | Cel[2] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.EC.15[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Твердість | 2 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Селадон[4] |
| Типова місцевість |
Planitzd[3], Морі[3], Брентоніко[3] |
 Селадоніт у Вікісховищі | |
-Stilbite-Ca-233193.jpg)
Селадоніт (англ. celadonite; нім. Celadonit m, Seladonit m) — мінерал, залізистий різновид глауконіту шаруватої будови. За франц. seladon — зелена фарба (E.F.Glocker, 1847). Синоніими: вероніт.
Опис[ред. | ред. код]
- 1. За Є. Лазаренком: K(Fe3+, Al)(Mg, Fe2+)[(OH)2|Si4O10]∙nH2O.
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): K(Mg, Fe)(Fe, Al) Si4O10(OH)2.
Склад у % (з села Берестівець, що на Волині): K2O — 3,33; Fe2O3 — 20,07; Al2O3 — 6,77; MgO — 6,22; FeO — 3,83; SiO2 — 52,58; H2O — 6,75. Домішки: CaO (0,91); TiO2; Na2O.
Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює тонколускуваті, зернисті й радіальноволокнисті аґреґати, щільні, зливні або пухкі та порошкуваті маси, рідше листуваті утворення («зелена земля»). Спайність досконала. Густина 2,7-2,9. Тв. 1-2. Колір зелений. Блиск тьмяний. У гарячій кислоті HCl знебарвлюється і розкладається. Зустрічається як гідротермальний мінерал у мигдалинах пузирчастих базальтів, як псевдоморфоза по олівіну, авгіту та гіперстену. Утворюється при гідротермально-автометасоматичних процесах, які супроводжуються виносом калію. Тісно пов'язаний з олівіном та авгітом.
Поширення[ред. | ред. код]
Знайдений у Цвіккау (Саксонія), ФРН; Кадань, Чехія; Вигоди-Фасса (Півд. Тіроль), Італія; на Волині, Україна. Рідкісний.
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- алюмоселадоніт — мінерал ряду мусковіту, ідентичний лейкофіліту — KMgAl[(OH)2|Si4O10].
- фероселадоніт — мінерал класу силікатів, група слюд.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в г Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Celadonite — Mineralogical Society of America.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Селадоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Селадоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Celadonite Mindat w/ localities [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Celadonite Webmineral [Архівовано 15 березня 2014 у Wayback Machine.]
