Селеніцереус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Селеніцереус
Selenicereus pteranthus
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Cacteae
Рід: Селеніцереус[1]
(A.Berger) Britton et Rose, 1909
Біноміальна назва
Selenicereus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Selenicereus
EOL: 60790
ITIS logo.jpg ITIS: 500551
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 83431
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Selenicereus

Селеніцереус (Selenicereus, Britton et Rose, 1909) — рід з родини Кактусових, що належить до групи лісових цереусів.

Назва роду походить від грецьк. Selena — місяць та cera — віск, свічка і ймовірно пов'язана з нічним цвітінням видів цього роду. Рід відомий не лише через свої одні з найбільших у родині квіти (до 30 см у діаметрі), але й через те, що рослини цього роду використовуються у кардіологічній та неврологічній практиці.

Рід налічує близько 20 видів. Мешкають у вологих лісах або на узбережжі. Основний ареал розповсюдження — Вест-Індія, але багато видів мешкають як в Мексиці, так і в Аргентині. Стебла тонкі, 4-12-гранні, з розвиненими повітряними коренями. Квітки великі, 35-40 см завдовжки та 30 см у діаметрі, білі, іноді мають несильний приємний аромат. Довга квіткова трубка і зав'язь покриті лусочками, колючками і волосками. Плоди великі як для родини Кактусових, досягають 6-10 см у діаметрі, червонуваті.

Утримувати слід не на прямому сонці. Зимове утримання — при температурі 15-17 °С з періодичним зволоженням. Влітку полив має бути регулярним і рясним. Обприскування добре впливає на рослини цього роду, особливо в період появи пуп'янків. Земельна суміш, повинна містити більшу кількість гумусу, порівняно з сумішшю для рівнинних родів. Літній полив рекомендується поєднувати з додаванням мінеральних добрив.

Список видів[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво "Наукова думка", 1974 (укр.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]