Селидове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Селидове
Selidovo gerb.png Флаг Селидово.svg
Герб Селидового Прапор Селидового
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон  ?
Район/міськрада Селидівська міська рада
Код КОАТУУ 1413800000
Засноване 1770
Статус міста з 1956 року
Населення 23 989 (01.01.2011)[1]
Площа 10.8 км²
Густота населення 2256 осіб/км²
Поштові індекси 85400-85480
Телефонний код +380-6237
Координати 48°09′00″ пн. ш. 37°18′14″ сх. д. / 48.15000° пн. ш. 37.30389° сх. д. / 48.15000; 37.30389Координати: 48°09′00″ пн. ш. 37°18′14″ сх. д. / 48.15000° пн. ш. 37.30389° сх. д. / 48.15000; 37.30389
Висота над рівнем моря 157 м
Водойма р. Солона
Відстань
Найближча залізнична станція Селидівка
До станції 5 км
До обл./респ. центру
 - фізична 39,1 км
 - залізницею 91 км
 - автошляхами 48 км
До Києва
 - фізична 552 км
 - залізницею 815 км
 - автошляхами 665 км
Міська влада
Адреса 85400, м. Селидове, вул. К. Маркса, 8; тел. 7-24-17
Міський голова Ремізов Віктор Володимрович

Сели́дове — місто обласного значення в Україні, Донецька область. Розташоване на ріці Солоній; 24366 меш. (2011).

Вуглезбагачувальна фабрика, зав.: залізобетонних виробів, асфальто-бетонний, хлібо-булочний. Кам'яновугільні шахти, консервний, молочний, цегельний заводи закриті.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Місто засноване 17701773. За легендою у козаків, які переселялись з Запоріжжя на Кубань при переправі через річку Солона зламався віз. Оскільки швидко знайти деревину в степу було проблематично, а вже була пізня осінь вони вирішили зазимувати в цьому місці, а потім залишилися надовше. Отамана (чи можливо найбагатшого з них) звали Селид (можливо це було прізвисько, тому що ім'я не зовсім українське). На честь нього і отримало назву поселення. Швидше за все ці козаки були так званими «гречкосіями», тобто осідлою частиною запорожців, які складали економічне підґрунтя Січі, живучи на зимівниках, маючи сім'ї, вирощуючи хліб та худобу.

Слободку Селидівку утворила Бахмутська провінційна канцелярія в 1782 р. на місці козацьких займищ біля джерел річки Солоної, що впадає до Вовчої. Можливо, її заснував козак Селид, як про те говорить легенда. Старі люди повідають ще й іншу історію, що буцімто колись урядовому землемірові за його працю піднесли сало, але йому така плата не сподобалась, він не прийняв її. Тоді і назвав село Салодавка (сало-давати). Цією легендою пояснюється назва поселення (до 1956 р.) — Селидівка.

За даними на 1859 рік у казенному селі Селидівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 3618 осіб (1798 чоловічої статі та 1820 — жіночої), налічувалось 498 дворових господарства, існувала православна церква й станова квартира, відбувались 3 ярмарки на рік й базари[2].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Селидівка, центрі Селидівської волості, мешкало 3640 осіб, налічувалось 637 дворових господарств, існували православна церква, школа й 9 лавок, відбувались 3 ярмарки на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5873 осіб (2991 чоловічої статі та 2882 — жіночої), з яких 5666 — православної віри[4].

У 1908 році в селі Селидівка разом із селом Ново-Селидівка мешкало 7823 особи (3915 чоловічої статі та 3908 — жіночої), налічувалось 1657 дворових господарств[5].

Пам'ятки, пам'ятники[ред.ред. код]

У місті Селидове Донецької області на обліку перебуває 19 пам'яток історії та 1 пам'ятка монументального мистецтва. Загалом з них 3 пам'ятники В.І.Леніну і 4 братські могили радянським воїнам.

У Селидовому в 1965 р., коли першим секретарем КПУ був Петро Шелест, планувалося побудувати стелу, присвячену запорозьким козакам. Замість неї в 1977 р. за ініціативою першого секретаря селидівського КПУ Юрія Якимовича Бургаса й голови виконкому міської ради депутатів трудящих Анатолія Дмитровича Кладка, які не злякалися цькувань вищої влади, поставлено пам'ятник донецького скульптора П. П. Гевеке «Козак на дозорі»: На високий кам'яний стовп правою рукою, що стискає руків'я шаблюки, оперся вусатий дозорець. У лівій руці, піднятій угору, щоб прикритися від проміння сонця, затиснута люлька. Козак дивиться в бік Криму.

В 1987 р. там же на березі Солоної установлено другий пам'ятник Гевеке: На підвищенні в формі козацької могили відображено скульптурні фігури трьох козаків. У середені, спертий на весло козак слухає побратима, який грає на бандурі. Його слухає також і третій козак, який, напівлежачи, оперся на руків'я шаблі.

Це — третій пам'ятник запорозькій звитязі. Перший установлено на середземноморському острові Мальті в одному з палаців правителя: Престол, на якому сидить князь, підпирають негр і козак з оселедцем. Другий пам'ятник установлено 1897 р. на Таманському півострові над Кубанню. Він присвячений поселенню запорозьких козаків на Кубані.

Населені пункти[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1004) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
  5. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Бахмутскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911, (код 19-1,2)

Посилання[ред.ред. код]

Додаткові джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.