Селянська реформа 1861

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
RR5220-0009R.png

Селянська реформа 1861 року — система заходів російського уряду, спрямована на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

Причини реформи[ред.ред. код]

  1. Економічна відсталість Росії.
  2. Поразка Росії в Кримській війні (18531856).
  3. Розвиток ринкових відносин вимагав скасування кріпосного права.
  4. Селянські виступи (1855 р.- «Київська Козаччина»; 1856 р. — «Рух в Таврію за волею»)

Мета реформи[ред.ред. код]

Зміцнення монархічної влади за збереження панування на селі її опори — поміщиків.

Розвиток реформи[ред.ред. код]

19 лютого 1861 були оприлюднені «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйонів осіб. Водночас за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий «садибний притулок» та тимчасові обробіткові ділянки, розміри яких визначалися спеціальними «уставними грамотами». Община залишалась, як і раніше, недоторканою.

Реформа на місцях визначалася чотирма «Місцевими положеннями». Україна підпадала під дію трьох із них. Найвищі розміри наділів коливалися тут від 3 до 12 десятин на ревізьку душу (причому найбільші показники припадали на Степовий регіон), нижчі були на третину менші. На Лівобережжі землею наділяли згідно зі спадково-сімейним принципом, і відробітки тут були вищі, у Київській, Подільській та Волинській губерніях — за інвентарними правилами 1847—1848, і повинності тут були менші.

Наслідки реформи[ред.ред. код]

  1. Відміна кріпосного права.
  2. Соціальна диференціація селян.
  3. Збереження поміщицького землеволодіння.
  4. Тимчасово зобов'язаний стан.
  5. Викупна операція
  6. Зниження купівельної спроможності селян.
  7. Обмеження самоврядування і правового статусу селян.

Безпосереднім результатом селянської реформи стало прискорення майнової диференціації населення. Так, близько 220 тисяч українських селян були обезземелені, 100 тисяч отримали до одної десятини, понад 1,6 мільйонів — від 1 до З десятин на душу..

Сутність селянської реформи[ред.ред. код]

  1. Було запроваджено загально-російську систему селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості.
  2. Кругова порука.
  3. Загальна відповідальність за сплату податків.

Способи проведення реформи подекуди наражалися на значний спротив. Селяни відмовлялися вносити викупні платежі, вимагали наділення їх «дарчими ділянками». Всього у 1861 році в Україні відбулося близько 3,1 тисяч селянських виступів, в яких брали участь понад 2 мільйона мешканців 4160 сіл. Найзначнішими були Безуглівське, Бездненське повстання та Кам'янсько-Слобідське заворушення.

Література[ред.ред. код]