Семема

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Семема - семантична одиниця мови, корелятивна до морфеми.

Елементи семантичної структури слова: 1) Семема (лексико-семантичний варіант) - це варіанти в плані змісту, які є різними значеннями багатозначного слова. 2) Сема -це формальний варіант, тобто варіант у плані вираження. Наприклад: співати і співать, прочитать і прочесть.

Семантичні процеси: Зміна значень слів відбувається в трьох напрямках: 1) звуження; 2) розширення; 3) зміщення. При звуженні обсягу значення назва стає конкретнішою. Слово печиво колись означало “усе спечене з борошна”, тепер — “кондитерські вироби з борошна”. При розширенні обсягу значення кількість охоплюваних словом предметів, явищ зростає. Наприклад, колись слово основа означало “подовжні нитки в тканині” (від “снувати”), тепер, крім цього, — “те, на чому що-небудь тримається”. Унаслідок семантичного зміщення те саме слово починає позначати інші речі. Наприклад, колись слово берег означало “гора”, тепер — “край землі, що межує з рікою, озером, морем”. Звуження, розширення й зміщення значення відбувають-ся внаслідок перенесення назв з одних предметів на інші.