Семирічна війна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Семирічна війна
Kunersdorff.jpg
А. Коцебу. «Кунерсдорфський бій» (1848)
Дата: 1756 - 1763
Місце: Європа (Німеччина, Сілезія), Африка, Північна Америка, Індія, Філіппіни, Південна Америка
Результат: Англія завдала поразки Франції у колоніальній боротьбі; Пруссія підтвердила свої завоювання сілезьких земель.
Сторони
Англія, Пруссія Австрія, Росія, Франція
Командувачі
Фрідріх II Роберт Клайв, Фрідріх Зейдліц Карл Лотаринзький Маршал Нейперг С.Ф.Апраксін П.С.Салтиков

Семирі́чна війна́ (17561763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу.

У шведській історіографії війна відома як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), в Канаді — як «завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці відома під назвою Франко-індіанська війна.

Передумови[ред.ред. код]

Виникла в результаті протистояння між ворогуючими союзами: Великою Британією та Пруссією з одного боку, Австрією, Російською імперію та Францією з другого (були й інші учасники коаліцій). Англія та Франція вели боротьбу на морях і колоніях (насамперед у Північній Америці та Індії), Австрія та Пруссія вирішували свої континентальні суперечки. Російська імперія вступила у війну, будучи у союзі з Австрією (1746) та Францією (1756), з Англією відносин не розривала, отож війну вела лише проти Пруссії. Англія завдала поразки Франції. Пруссія на континенті у цілому програвала Австрії, Росії та Франції. Однак демарш нового російського імператора Петра ІІІ (1761–1762) змінив баланс сил, коли російські війська перейшли на бік прусських. Палацовий переворот, що привів до влади Катерину ІІ (28 червня 1762) взагалі вивів Північну імперію з війни. Таким чином, жодна з коаліцій не здобула повної перемоги. Найбільше зиску отримала Англія, яка установила контроль над Індією й іншими колишніми колоніями Франції, включаючи Канаду. Іспанія передала Англії Флориду в обмін на Кубу; Пруссія підтвердила свої сілезькі завоювання та в підсумку стала однією з наймогутніших європейських держав. Росія територіальних і матеріальних здобутків не мала, проте й вона ввійшла до когорти перших країн Європи. Війна закінчилася Паризьким договором 1763, підписаним Францією, Англією, Іспанією, Португалією; та Губертусбургським миром 1763 року, що уклали Пруссія, Австрія, Саксонія.

Війна в Європі[ред.ред. код]

Дії армії Російської імперії під час Семирічної війни 1756–1763 рр.

Основне протистояння в Європі відбувалося між Австрією та Пруссією за володіння Сілезією, втраченою Австрією у попередніх Сілезьких війнах. Тому семирічну війну називають також третьою Сілезькою війною. Перша (1740–1742) та друга (1744–1748) Сілезькі війни були складовими частинами війни за Австрійську спадщину.

В Європі бойові дії відбувались між Пруссією, Великою Британією, Ганновером і кількома малими німецькими державами, з одного боку, та Австрією, Францією, Швецією і державами імперського союзу Німеччини й Росією.

18 червня 1757 року король Пруссії Фрідріх Великий зазнав поразки від австрійців під Коліном у Чехії. Французи, які вступили навесні у війну на боці Австрії і Росії, в липні отримали курйозну перемогу в битві під Хастенбеком, але 5 жовтня були розгромлені прусськими військами під Россба­хом. Незабаром, 5 грудня, Фрід­ріх Великий розгромив і австріяків під Лейтеном. У грудні російські війська розпочали окупацію Східної Пруссії.

Досвід участі російської армії у Семирічній війні показав, що регулярної кінноти в російській армії було дуже мало. Гусарські нерегулярні полки, сформовані із сербів, волохів, угорців, молдаван та грузинів, зовсім не відповідали вимогам часу і не могли виконувати функції легкої кінноти. Козацька кіннота і національні формування калмиків, башкирів і мещеряків фактично являли собою недисципліновану і слабо зорганізовану масу з величезною кількістю коней, яка лише ускладнювала дії армії, потребуючи великої кількості фуражу. З огляду на це, з 1763 року почались військові реформи, які мали кардинально змінити ситуацію щодо кінноти. 1769 року було ліквідовано ландміліцькі полки Української укріпленої лінії, а на їх базі створено польові піхотні полки.

У Семирічну війну Військо Донське виставило 16 000 козаків для ведення бойових дій.

Початок війни[ред.ред. код]

Семилітня війна почалась з нападом Пруссії на Чехію. Але там вони зазнали поразки. Пізніше Фрідріх ІІ Напав на курфюрство(або князівство Саксонія). Заставши на марш кидку армію Саксонців.75 тисячна армія Прусів розбила 18000 тисячну армію Саксонців. Потім у війну негайно втрутилась армія Австрії. Окрім легендарному бою під Лейтеном вони мали і інші переможні бої. У цій війні показався талант Фрідріха ІІ.Він виявився гарним полководцем.

Вступ у війну Франції[ред.ред. код]

Франція втрутилась у війну після поразок Австрії. Атакувавши князівство Ганновер він знищив союзника Пруссії. Створивши союзну армію, вони намагались виграти у Пруссії, але не змогли. Невдалі спроби Карла Лотаринзького атакувати табір Фрідріха ІІ обернулись до нього ослаблення. Під час битви під Лейтеном союзна армія підсилила лівий фланг і пішли в обхід по лівому флангу. Вони залишили 8 тисячний загін з Генералом Сен-Жернемом. Коли Фрідріх ІІ розбив правий фланг і центр їм легко вдався, потім розбив центр.

Інші театри бойових дій[ред.ред. код]

Див. Англо-іспанська війна (1761 — 1763), Франко-індіанська війна

Наслідки війни[ред.ред. код]

Ця війна закінчилась у Європі збереженням статус-кво, хоча Росія зуміла потіснити пруссаків і навіть захопила Східну Пруссію. Одразу після смерті імператриці Єлизавети Петро ІІІ уклав сепаратний мир зі своїм кумиром і повернув йому всі завойовані російською зброєю землі. Карл Лотаринзький виявився жахливим полководцем, імперія Габсбургів показала свою неспроможність воювати із Пруссією.

Натомість у колоніальному світі відбувся кардинальний переділ: французи втратили майже всі свої колонії, більшість яких здобула Англія.

Участь українських козаків[ред.ред. код]

Підрозділи слобідських козаків, слобідська міська та похідна артилерія, що складалася з гармат різного походження, калібрів та якості брали активну участь у бойових діях російської армії.

У військових кампаніях брали участь як окремі військові підрозділи, сформовані на території України, так і цілі українські козацькі полки, зокрема Київський, Ніжинський, Чернігівський і Чугуївський. Так, козацькі підрозділи діяли на території Німеччини в складі російської армії і разом з нею вступили в Берлін, брали участь у битви при Цорндорфі та інші.

Військо Запорозьке низове не брало безпосередньої участі у Семирічній війні. З одного боку це було викликано необхідністю захисту південних кордонів від турок й татар, з іншого — досвід російсько-турецької війни 1735–1739 років показав, що будь-які пересування запорожців територією Речі Посполитої призводять до збройних конфліктів з польською шляхтою.

Закінчення війни[ред.ред. код]

5 січня 1762 року померла російська імператриця Єлизавета Петрівна.

5 травня 1762 року — новий імператор Петро ІІІ у Санкт-Петербурзі підписує Мирний договір між Росією та Пруссією.

22 травня у Гамбурзі Пруссія підписує мирний договір з Швецією.

19 червня 1762 року — Росія та Пруссія підписують союзний договір. Проте вже 28 червня у Петербурзі відбувається державний переворот, Петра III скидають, а до влади приходить Катерина II.

10 лютого 1763 року було укладено Паризький мирний договір між Англією, Францією та Іспанією про завершення Семирічної війни. За умовами договору Франція втратила Канаду та інші території, які перейшли у володіння Англії, та передала Іспанії Кубу та острів Мінорка.

15 лютого 1763 року укладається Губертусбургский мирний договір між Пруссією, Австрією та Саксонією.

Втрати воюючих держав[ред.ред. код]

  • Австрія — 400 тис. вбитих.
  • Пруссія — втратила близько 262 500 чоловік, хоча сам Фрідріх офіційно оголосив про 180 000 вбитих.
  • Росія — 138 тис. вбитих.
  • Франція — 168 тис. вбитих.
  • Англія — 20 тис. убитих.
  • Іспанія — 3 тис. вбитих.

У цілому за війну було вбито понад 600 тис. солдатів і 700 тис. мирних жителів. Загальні втрати склали 1 млн. 300 тис. чоловік[Джерело?].

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Семирічній війні був використаний косий бойовий порядок вигаданий Фрідріхом ІІ.
  • Карл Лотаринзький не зміг використати навіть вдалі бойові позиції та переваги у чисельності під час битви у Лейтені.
  • У цій війні переможці мали дуже велику здобич. Особливо під час вищезгаданої битви під Лейтеном.
  • Два ворогуючих князівства Саксонія і Ганновер було розбиті ще на початку війни.
  • Участі Португалії навіть не було у бойових діях.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]