Сепсис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сепсис
МКХ-10 A40 — A41.0
МКХ-9 995.91
DiseasesDB 11960
MeSH D018805

Се́псис (дав.-гр. σῆψις — гниття) — гостре або хронічне захворювання, що характеризується прогресуючим розповсюдженням в організмі бактеріальної, вірусної або грибкової флори.

Сепсис може бути результатом бактеріального зараження з відомого вогнища запаленняя (нагноєння), але досить часто вхідні ворота інфекції залишаються нез'ясованими. Сепсис може протікати гостро, іноді блискавично (коли при відсутності правильного лікування смерть настає упродовж декількох годин або діб) або хронічно.[1]

Клінічна картина сепсису залежить від збудника, джерела потрапляння інфекції та загального стану імунітету.

Ознаки та симптоми[ред.ред. код]

На додачу до симптомів генералізованого інфікування, сепсис часто асоціюється із гіпо- або гіпертермією, прискореним диханням та серцебиттям.

Симптоми сепсису:

Сепсис може також призводити до падіння кров'яного тиску та шоку. Можуть спостерігатися крововиливи та кровотечі.

Симптоми тяжкого сепсису або септичного шоку:

  • порушення психічного стану
  • падіння АТ
  • олігурія (меньше 0,5 мл/кг/год)
  • кінцівки стають холодними та блідими (периферійний ціаноз та мармуровість)
  • ознаки органних уражень.

Причини[ред.ред. код]

Найпоширенішим первинним джерелом інфекції при сепсисі є легені, очеревина та органи сечовидільної системи.[2] У кожному третьому випадку джерело інфікування не було знайдене.[2] Інфекція зазвичай бактеріальна, але зараження може викликатися також грибками та вірусами.[2]

Неонатальний сепсис[ред.ред. код]

У поширеній клінічній практиці неонатальним сепсисом визначають наявність бактеріальної трансмісивної інфекції, таких як менінгіт, пневмонія, пієлонефрит або гастроентерит. Гемодинамічні порушення та дихальна недостатність в новонароджених часто проявляються лише тоді, коли настають незворотні зміни та смерть.

Сепсис може бути викликаний різними мікроорганізмами переважно бактеріальної природи (стафілококи, стрептококи, пневмококи, менінгококи, ешерихії, сальмонели, ентерококи, синьогнійна паличка).

Схожі з бактеріальним сепсисом захворювання можуть бути обумовлені і іншими мікроорганізмами, зокрема грибами (кандидозний сепсис і ін.), вірусами (генералізована вірусна інфекція, зумовлена різними представниками групи герпесу та ін.), найпростішими (генералізовані форми токсоплазмозу). В останні роки стали рідше виділятися грампозитивні коки і частіше грамнегативні палички, зокрема синьогнійна паличка, ешерихії, клебсієли, а також анаероби.

Збудники, що викликають сепсис, нічим не відрізняються від збудників, виділених при інших клінічних формах хвороби. Наприклад, один і той же штам пневмокока може викликати і легко протікаючу пневмонію, і важкий сепсис. Один і той же стафілокок може в окремих осіб перебувати на слизових оболонках без розвитку якої-небудь патології (носійство), а в інших - викликати сепсис з летальним результатом.

У його розвитку у людини важливу роль грає зниження захисних сил організму внаслідок важкого захворювання, операції, великої крововтрати, недостатнього харчування. Джерелом загальної інфекції можуть бути нагноєння в рані або ускладнений перебіг місцевих гнійних захворювань (фурункул, карбункул, флегмона) - хірургічний сепсис; ускладнення після пологів або аборту, коли "вхідними воротами" інфекції є слизова оболонка матки, - акушерсько-гінекологічний сепсис; гнійні процеси або пошкодження органів сечостатевої системи, застій і інфікування сечі -уросепсис; гострі чи хронічні гнійні захворювання органів порожнини рота - ротовий сепсис і т. д.

Патофізіологія[ред.ред. код]

Синдром системної запальної відповіді є ознакою запальних процесів у організмі. Якщо є підозри або точно відомо, що синдром викликаний інфекцією, діагностують сепсис. Тяжкий сепсис — сепсис, що призвводить до органної недостатності, таких як дихальна недостатність, коагуляційні та різні трансмісійні порушення, олігурія (зменшення сечовиділення), зміни свідомості. Якщо дисфункції органу при тяжкому сепсисі спричинені низьким кров'яним тиском (гіпотензією) або недостатнім живленям органу або системи (спричинюючи, наприклад, лактатацидоз), такий стан називають септичним шоком.

При відсутності негайного лікування сепсис призводить до поліорганної недостатності та смерті.

Сепсис є відповіддю організму на інфікування. Мікроорганізми або бактерії можуть заражати окремі ділянки або поширюватися кровотоком по всьому організму.

Бактеріємія — це присутність життєздатних бактерій у крові. Так само терміни вірусемія та фунгемія стосуються вірусів та грибків у кровотоці. Але це нічого не говорить про наслідки їхньої присутності. Наприклад, бактерії можуть потрапляти до кровотоку підчас чищення зубів.[3] Така форма бактеріємії майже ніколи не спричиняє проблем у нормальному організмі. Однак, бактеріємія асоційована із певними зубними процедурами може викликати бактеріальне інфікування клапанів серця (ендокардит) в пацієнтів з групи ризику.[4] З іншого боку синдром системної запальної відповіді може бути в пацієнтів без якого-небудь інфікування, наприклад в пацієнтів з опіками, політравмами та ін.

Лікування[ред.ред. код]

Основа терапії сепсису — внутрішньовенні вливання, антибіотики, хірургічне дренування інфікованих рідин та адекватна підтримка функцій органів та систем. Це може включати гемодіаліз (при нирковій недостатності), механічну вентиляцію легень (при дихальній недостатності), переливання крові та медикаментозну терапію (при гіпотензії). При необхідності парентеральне харчування особливо при тривалому перебігу хвороби.

Швидка допомога

Ефективна стратегія діагностики і лікування сепсису розроблена та успішно апробована в клінічних дослідженнях. Основними моментами у веденні пацієнтів із сепсисом є:

  • рання діагностика;
  • цілеспрямована негайна гемодинамічна підтримка;
  • раннє та ефективне лікування інфекційного вогнища;
  • ад’ювантна терапія;
  • вентиляція з низьким тиском;
  • контроль глікемії;
  • адекватна харчова підтримка.

Багато пунктів зазначеної стратегії ефективні тільки в ранні терміни захворювання, і своєчасна діагностика є одним з краєкутових каменів, займаючи ключове місце у всій терапії.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Медицинская библиотека. Справочник практического врача.(рос.)
  2. а б в Dolin, [edited by] Gerald L. Mandell, John E. Bennett, Raphael (2010). Mandell, Douglas, and Bennett's principles and practice of infectious diseases (вид. 7th ed.). Philadelphia, PA: Churchill Livingstone/Elsevier. с. Chapter 70. ISBN 0443068399. 
  3. Bacteremia Associated with Tooth Brushing and Dental Extraction // Circulation, 117 (2008) (24) С. 3118–25. — DOI:10.1161/CIRCULATIONAHA.107.758524. — PMID:18541739.
  4. Prevention of Infective Endocarditis: Guidelines from the American Heart Association: A Guideline from the American Heart Association Rheumatic Fever, Endocarditis, and Kawasaki Disease Committee, Council on Cardiovascular Disease in the Young, and the Council on Clinical Cardiology, Council on Cardiovascular Surgery and Anesthesia, and the Quality of Care and Outcomes Research Interdisciplinary Working Group // Circulation, 116 (2007) (15) С. 1736–54. — DOI:10.1161/CIRCULATIONAHA.106.183095. — PMID:17446442.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Септичний шок. Клінічний протокол. — стандарти надання медичної допомоги в Україні на medstandart.net.
  2. Сепсис новорожденных. — www.eurolab.ua.
  3. Сепсис (зараження крові).
  4. Сепсис — лечение, причины, симптомы.
  5. Сепсис | Симптомы и лечение сепсиса.
  6. Сепсис. Лечение. — hirurg.org.ua.
  7. Сепсис. - стаття на Вебмед (www.webmed.com.ua), 07.05.2011.