Септичний шок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Септичний шок - найтяжчий прояв післяпологової інфекції. Він може спостерігатися також при септичних викиднях, у пізні терміни вагітності, як ускладнення кримінального аборту.

Причини[ред.ред. код]

Підґрунтям розвитку септичного шоку є порушення гемодинаміки, периферичної тканинної гемоперфузії. Він виникає при ослабленні організму, сприянні певних чинників (анафілаксія, тромбоцитопенія, імунодепресивні стани, цукровий діабет). Збудниками частіше є кишкова паличка, протей, синьогнійна паличка, сальмонели; рідше - стрептококи, стафілококи, Clostridium perfringens. Бактерійні токсини викликають спочатку спазм дрібних судин, а потім їх параліч, що призводить до артеріальної гіпотензії, ацидозу, порушень кровообігу в мозкових, ниркових, печінкових судинах з розвитком енцефалопатії і нирково-печінкової коми.

Клініка септичного шоку[ред.ред. код]

Захворювання починається гостро - з високої гарячки, сильного ознобу, адинамії; виникають нудота, блювання, діарея, артеріальна гіпотензія, еритродермія (так звана фаза теплої гіпотензії).

Згодом хвора раптово блідне, шкіра її покривається холодним потом, набуває мармурового забарвлення; відбувається подальше зниження артеріального тиску, з'являються тахіпное, олігурія, інколи петехіальна висипка.

При дослідженні визначають прояви запальної реакції (лейкоцитоз із зсувом формули вліво), ознаки анемії; тромбоцитопенію, гіпопротеїнемію, гіперглікемію.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування необхідно розпочати негайно.

Основні його принципи:

1) відновлення об'єму циркулюючої крові і порушеної мікроциркуляції;

2) дезінтоксикаційна терапія;

3) антибактеріальна терапія;

4) боротьба з ацидозом;

5) усунення септичного вогнища;

6) симптоматична терапія.

Призначають колоїдні розчини (плазма, поліглюкін, реополіглюкін), 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози, гемодез. Вводять налоксон, антиагреганти, антикоагулянти (до 30 000 ОД гепарину) під контролем коагулограми. Необхідно використовувати глюкокортикоіди (гідрокортизон - по 200-300 мг кожні 2 год до виведення хворої з шоку, преднізолон), серцеві глікозиди (дигоксин), лужні розчини, оксигенотерапію. Антибіотики призначають у великих дозах (гентаміцин - по 5-7 мг/кг маси тіла, лінкоміцин - по 600 мг кожні 6 год; цефалоспорин, оксацилін, амікацин, фузидін). Застосовують також метронідазол, діоксидин.

При розвитку гострої нирково-печінкової недостатності показане відповідне лікування, включаючи гемодіаліз.

Для усунення септичного вогнища обережно проводять інструментальне дослідження матки за допомогою кюретки. За відсутності ефекту лікування виконують ампутацію матки.