Серата-Монтеору (Румунія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село
Серата-Монтеору
Sărata-Monteoru
Басейн з солоною водою у Серата-Монтеору
Країна Румунія Румунія
Повіт  Бузеу
Комуна Мерей
Код SIRUTA 47550
Поштові індекси 127366
Телефонний код +40 238 (Romtelecom, TR)
+40 338 (інші оператори)
Координати 45°08′58″ пн. ш. 26°38′29″ сх. д.H G O
Висота 176 м.н.р.м.
Населення 863 (2002)
Розташування
Мапа

Серата-Монтеору (рум. Sărata-Monteoru) — село у повіті Бузеу в Румунії. Входить до складу комуни Мерей.

Село розташоване на відстані[1] 90 км на північний схід від Бухареста, 14 км на захід від Бузеу, 112 км на захід від Галаца, 98 км на південний схід від Брашова.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2002 року у селі проживали 863 особи, усі — румуни[2]. Усі жителі села рідною мовою назвали румунську[3].

Поселення бронзової доби[ред. | ред. код]

Тут в 1917-18 відкрите поселення, що належало до археологічної культури Монтеору, середини бронзової доби. Датується 1700—1200 рр. до Р. Х.

Представлена укріпленими й неукріпленими поселеннями й могильниками (поховання на боці в скорченому положенні).

  • Населення жило патріархальними громадами, займалося землеробством і скотарством.
  • Зброя й інші предмети виготовлялися із бронзи й каменю.
  • Глиняний посуд із чорною лощеною поверхнею прикрашався рельєфним або шнуровим орнаментом, на пізньому етапі — горбками, пальметками або спіралями.

Слов'янський могильник[ред. | ред. код]

У селі Серата-Монтеору відкритий слов'янський могильник 500—700 рр. (понад 1500 трупоспалень, поміщених у круглі ями, рідше — у глиняні урни).

  • Інвентар: пальчасті фібули, залізні ножі, скляні намиста й інше, а також візантійські золоті, срібні й скляні посудини.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
  2. Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською) . Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.
  3. Recensământul Populaţiei şi al Locuinţelor (румунською) . Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 8 грудня 2011.