Сербська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сербська мова
српски језик, sprski jezik
Поширення сербської мови   Держави, у яких сербська мова є офіційною   Держави, у яких сербська мова є мовою меншини
Поширення сербської мови
   Держави, у яких сербська мова є офіційною
   Держави, у яких сербська мова є мовою меншини
Поширена в: Сербія, Чорногорія, Хорватія, Боснія і Герцеґовина, США, Австралія
Регіон: Південно-Східна Європа
Носії: 12 млн. [1]
Місце: 75
Писемність: кирилиця і латинка (паралельно)
Класифікація: Індо-Європейська
 Балтослов'янська
  Слов'янська
   Південно-слов'янська
Офіційний статус
Офіційна: Сербія Сербія
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Flag of Kosovo.svg Косово[2]
Чорногорія Чорногорія
Гора Афон
Регіональна: Хорватія Хорватія
Угорщина Угорщина
Румунія Румунія
Словаччина Словаччина
Чехія Чехія
Республіка Македонія Македонія
Регулює: Рада стандартизації сербської мови
Коди мови
ISO 639-1 sr
ISO 639-2 scc
ISO 639-3 scc

Сербська мова (серб. cрпски језик, srpski jezik) — стандартизований варіант сербохорватської мови,[3][4][5] який використовують переважно в Сербії, Чорногорії[6] та Боснії й Герцеґовині. Крім того, мова має статус міноритарної в Хорватії, Македонії, Румунії, Угорщині, Словаччині, Чехії, Албанії та Греції. Належить до групи південнослов'янських мов.

Стандартизована сербська базується на найбільш поширеному діалекті сербохорватської, штокавському (конкретніше, на шумадсько-воєводинському та східногерцеґовинському діалектах),[7] який також є основою стандартизованих хорватської, боснійської та чорногорської мов.[8] Інший діалект, яким розмовляють серби, є торлацький, поширенй у південно-східній Сербії, є перехідним до македонської та болгарської мов.

Сербська використовує паралельно кириличну та латинську абетки; носії мови читають обидва письма однаково добре. Сербську кирилицю остаточно адаптував 1814 року сербський мовознавець Вук Караджич, що створив абетку за фонетичним принципом. Латинську версію уклав хорватський мовознавець Людевіт Ґай 1830 року, вона є ідентичною з хорватською та боснійською абетками.

Класифікація[ред.ред. код]

Сербська мова є стандартизованою формою сербохорватської мови, слов'янської (індоєвропейської) мови південнослов'янської підгрупи. Іншими стандартизованими формами сербохорватської є боснійська, хорватська та чорногорська. Сербська має високий рівень взаємозрозумілості зі східними півдненнослов'янськими мовами (болгарською та македонською). Хоча словенська мова належить до західних південнослов'янських мов, від сербохорватської її відділяють різниці в лексиці, граматиці та вимові; словенська є ближчою до кайкавського та чакавського наріч сербохорватської.[9]

Поширення[ред.ред. код]

Кількість носіїв за країнами:

Статус у Чорногорії[ред.ред. код]

Сербська була офіційною мовою в Чорногорії до 2007 року, коли нова конституція країни замінила конститцію 1992 року. Відповідно до неї, чорногорську мову було визнано єдиною офіційною мовою країни, а сербській надано статус міноритарної мови (так само, як боснійській, албанській та хорватській).[12] За результатами перепису 2003 року, 63,49% населення країни визнали рідною мовою сербську, а чорногорську — 21,96% (при цьому більшість останніх зосереджені в Старій Чорногорії). За переписом населення 2011 року 42,88% визнають сербську рідною мовою, тоді як чорногорську — 36,97% населення.

Відмінності від боснійської, хорватської та чорногорської[ред.ред. код]

Письмо[ред.ред. код]

Стандартизована сербська мова використовує як кирилицю, так і латиницю.

Хоча Рада стандартизації сербської мови вже більше за пів століття визнає офіційний статус обох алфавітів, в сучасній мові уряд офіційно використовує кирилицю, що закріплено конституцією 2006 року.[13] Щоправда, закон не регулює використання алфавітів у стандартизованій мові, тобто вибір абетки повністю залежить від особистих побажань мовця (це стосується зокрема книг, медіа, торгівлі тощо). Виняток становлять паперова продукція уряду та письмова комунікація з державними службовцями, які слід проводити кирилицею. Щоправда, навіть у офіційних документах уряду цю конституційну вимогу часто упускають. Таким чином обидві абетки фактично мають абсолютно рівні права. Як правило, видавці та медіа обирають ту чи іншу абетку. Наприклад, Радіо Телебачення Сербії використовує переважно кирилицю, тоді як приватні канали, як-от RTV Pink, переважно використовують латинку.

Алфавітний порядок[ред.ред. код]

  • Кириличний (ћирилица, ćirilica) порядок букв: А Б В Г Д Ђ Е Ж З И Ј К Л Љ М Н Њ О П Р С Т Ћ У Ф Х Ц Ч Џ Ш
  • Латинський (латиница, latinica) порядок букв (абецеда, abeceda): A B C Č Ć D Dž Đ E F G H I J K L Lj M N Nj O P R S Š T U V Z Ž

Абетки[ред.ред. код]

Букви у таблиці впорядковано згідно з кириличним варіантом:

Кирилиця Латинка Транскрипція
Аа Aa [а]
Бб Bb [б]
Вв Vv [в]
Гг Gg [ґ]
Дд Dd [д]
Ђђ Đđ [джь]
Ее Ee [е]
Жж Žž [ж]
Зз Zz [з]
Ии Ii [і]
Кирилиця Латинка Транскрипція
Jj Jj [й]
Кк Kk [к]
Лл Ll [л]
Љљ Lj lj [ль]
Мм Mm [м]
Нн Nn [н]
Њњ Nj nj [нь]
Оо Oo [о]
Пп Pp [п]
Рр Rr [р]
Кирилиця Латинка Транскрипція
Сс Ss [с]
Тт Tt [т]
Ћћ Ćć [чь]
Уу Uu [у]
Фф Ff [ф]
Хх Hh [х]
Цц Cc [ц]
Чч Čč [ч]*
Џџ Dž dž [дж]
Шш Šš [ш]

* В багатьох діалектах різниця в звучанні букв ћ і ч відсутня.

Лексика[ред.ред. код]

Більшість сербстких слів мають слов'янське і, відповідно, прото-слов'янське походження. Водночас мова містить багато запозичень із інших мов, що відображає їхню культурну взаємодію протягом історії.

Значною є кількість турецьких запозичень. Мовознавець Абдула Шкаліч[14] нарахував бл. 7 тисяч турецьких слів у сербохорватській, чимало з яких, щоправда, вийшли з ужитку. Деякі з цих слів мають арабське або перське походження, але потрапили до сербської через турецьку. Загалом ці слова зникають зі стандартизованої мови швидше, ніж запозичення з інших мов. Наприклад, в Белґраді до Другої світової війни слово čakšire (чакшире) було єдиним зі значенням «штани»; тепер вживають італійське слово pantalone (панталоне); у 1960-80-их роках слово avlija (авлија, турецьке avlı[15]) було загальнопоширеним на позначення «подвір'я», тепер замість нього вживають слов'янське dvorište (двориште); у 1980-их слово čaršav (чаршав) вживали на позначення «скатертини», тепер — stolnjak (столњак). Найбільша кількість турецьких запозичень поширена у просторіччі на півдні Сербії, а також у Воєводині.[14]

Сербська мова містить багато німецьких запозичень. Значна частина їх притаманна просторіччям, поширеним на територіях, що входили до Австрійської монархії (Воєводина). Більшість слів, пов'язаних із культурою й запозичених до Другої світової війни, прийшли з німецької, навіть якщо самі вони мають французьке чи англійське походження (šorc, boks). Такі слова виділяє підвищений наголос.

Італійські слова в стандартизовану мову часто потрапляли з німецької (makarone). Наприклад, špagète, ćao.

Грецькі запозичення були дуже поширеними у давньосербській (або церковносерській) мові. Деякі слова досі поширені в сучасних просторіччях центральної Сербії, а також у стандартизованій мові: hiljada (хиљада), tiganj (тигањ), patos (патос), jeftin (јефтин). Багато слів у сербській православній літургії мають грецьке походження.[16]

Кількість запозичень із угорської в стандартизованій мові є невеликим: bitanga (битанга), alas (алас), ašov (ашов). Щоправда, вони трапляються у воєводинських просторіччях, в історичних документах та місцевій літературі. Деякі географічні назви у північно-центральній Сербії мають, імовірно, угорське походження.[17]

Класичні міжнародні слова (зазвичай латинського чи грецького походження) на відміну від хорватської у сербській не перекладають.

Приклад[ред.ред. код]

Serbo croatian languages2006 02.png

«Заповіт» Т.Шевченка сербською мовою (переклав Радослав Пайкович)

ЗАВЕШТАЊЕ
Кад умрем, сахраните ме
Тамо у могили
Сред степе предивне
На милој Украјини.
Да бих поље широко,
И Дњепар, и прокоп
Гледати, чути мого
Како певају громко
И како из Украјине
Односе у сиње море
Крв злочинца… Тад ћу да минем
И поље и горе,
Устанем и стигнем
До бога самога
Да се молим… А до тада
Не знам ни за бога.
Сахраните, па устајте,
Окове разбијте
Крвљу непријатеља
Слободу залијте.
А мене у породици
Великој, слободној, новој
Помените у прилици
Добрим, тихим словом.
ZAVEŠTANJE
Kad umrem, sahranite me
Tamo u mogili
Sred stepe predivne
Na miloj Ukrajini.
Da bih polje široko,
I Dnjepar, i prokop
Gledati, čuti mogo
Kako pevaju gromko
I kako iz Ukrajine
Odnose u sinje more
Krv zločinca… Tad ću da minem
I polje i gore,
Ustanem i stignem
Do boga samoga
Da se molim… A do tada
Ne znam ni za boga.
Sahranite, pa ustajte,
Okove razbijte
Krvlju neprijatelja
Slobodu zalijte.
A mene u porodici
Velikoj, slobodnoj, novoj
Pomenite u prilici
Dobrim, tihim slovom.


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [http://www.rts.rs/page/stories/sr/story/125/Dru%C5%A1tvo/45760/Srpski+jezik+govori+12+miliona+ljudi+.html
  2. Сербія не визнає незалежність Республіки Косова, вважаючи її частиною Сербії.
  3. David Dalby, Linguasphere (1999/2000, Linguasphere Observatory), pg. 445, 53-AAA-g, "Srpski+Hrvatski, Serbo-Croatian".
  4. Benjamin W. Fortson IV, Indo-European Language and Culture: An Introduction, 2nd ed. (2010, Blackwell), pg. 431, "Because of their mutual intelligibility, Serbian, Croatian, and Bosnian are usually thought of as constituting one language called Serbo-Croatian."
  5. Václav Blažek, "On the Internal Classification of Indo-European Languages: Survey" retrieved 20 Oct 2010, pp. 15-16.
  6. Перепис населення Чорногорії 2011, Montstat, http://www.monstat.org/userfiles/file/popis2011/saopstenje/saopstenje(1).pdf
  7. Ljiljana Subotić, Dejan Sredojević, Isidora Bjelaković (2012) (Serbian), Fonetika i fonologija: Ortoepska i ortografska norma standardnog srpskog jezika, FILOZOFSKI FAKULTET NOVI SAD, http://digitalnabiblioteka.tk/digitalna-biblioteka?task=view&id=56&catid=903 
  8. Serbian, Croatian, Bosnian, Or Montenegrin? Or Just 'Our Language'?, Radio Free Europe, February 21, 2009
  9. Greenberg, Marc L., A Short Reference Grammar of Slovene, (LINCOM Studies in Slavic Linguistics 30). Munich: LINCOM, 2008. ISBN 3-89586-965-1
  10. «Ethno-Cultural Portrait of Canada, Table 1». www12.statcan.ca. 2001. Процитовано December 17, 2011. 
  11. «Croatian Census 2011». 2011. Процитовано July 8, 2013. 
  12. Ustav Crne Gore
  13. Конституція Республіки Сербії
  14. а б Škaljić, Abdulah (1966). Turcizmi u srpsko-hrvatskom jeziku. "Svjetlost" Sarajevo. с. 25. 
  15. Ottoman Turkish lexeme itself was in turn borrowed from the Greek αὐλή
  16. Vasmer, Max. Griechische Lehnwörter im Serboischen. 1943.
  17. Hadrovics, László. Ungarische Elemente im Serbischen. Köln / Wien. 1985

Джерела[ред.ред. код]