Сервеєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Сервеєр» під час випробувань на Землі

Сервеєр ((англ. Surveyor) — топограф) — програма розробки і запусків американських автоматичних міжпланетних станцій для дослідження Місяця, яка тривала з 1966 по 1968.

Мета запусків полягала в польотах на Місяць за траєкторією зіткнення, що тривали 63-65 годин, і закінчувалися уповільненням приблизно за три хвилини до м'якої посадки.

П'ять «Сервеєрів» успішно здійснили м'яку посадку на Місяць, зокрема перший. Два запуски були невдалі: Сервеєр-2 розбився на великій швидкості після невдалої корекції курсу, Сервеєр-4 припинив передачу радіосигналу за 2,5 хвилини до запланованого приземлення.

Жовтим показано місця посадок апаратів серії «Сервеєр»

Місія програми[ред.ред. код]

Головними завданнями програми було визначення:

  • механічних характеристик;
  • хімічного складу і електромагнітних властивостей місячного ґрунту;
  • теплових умов на поверхні Місяця;
  • отримання телевізійних зображень поверхні для вивчення топографії рельєфу і структури місячного ґрунту;
  • реєстрації лазерного випромінювання, що посилалося з Землі;
  • виконання астрономічних досліджень (зйомка зірок, Сонця, планет).

Технічне завдання програми «Сервеєр» — відпрацювання системи м'якої посадки.

Конструкція апаратів[ред.ред. код]

Апарати складалися з рушійної (3 коригувальні рідинні ракетні двигуни і гальмівний твердопаливний двигун) і енергетичної (сонячна і хімічна батареї) установок, радіотехнічного обладнання, системи управління польотом і орієнтації.

Наукові прилади[ред.ред. код]

  • альфа-аналізатор для визначення хімічного складу місячного ґрунту за відбитим альфа-випромінюванням («Сервеєр-5», «Сервеєр-6», «Сервеєр-7»),
  • ківш-захват для дослідження механічних характеристик ґрунту («Сервеєр-3», «Сервеєр-4», «Сервеєр-7»),
  • прилади для виявлення магнітних речовин у ґрунті («Сервеєр-4», «Сервеєр-5», «Сервеєр-6», «Сервеєр-7»),
  • телевізійна камера для зйомок Місяця на ділянці підльоту («Сервеєр-1» і «Сервеєр-2»).

На всіх «Сервеєрах» встановлювалася панорамна телевізійна камера для отримання знімків після посадки на Місяць (всього було отримано близько 86 500 знімків місячної поверхні, Сонця, планет). Максимальний діаметр всіх «Сервеєрів» (по опорах розгорнутого посадкового шасі) 4,27 м, висота (при складеному шасі) близько 3 м, стартова маса 995–1038 кг, після посадки — 276–297 кг. Запуски здійснювалися ракетою-носієм «Атлас-Центавр». Всього було запущено 7 апаратів (1966–1968), з яких «Сервеєр-1», «Сервеєр-3», «Сервеєр-5», «Сервеєр-6» і «Сервеєр-7» здійснили м'яку посадку і виконали основні завдання програми.

Запуск і посадка на Місяць[ред.ред. код]

Запуск ракети Атлас-Центавр AC-10, з космічним апаратом Сервеєр-1, 30 травня 1966
Астронавт Чарльз Конрад біля «Сервеєра-3»

Кожна місія «Сервеєр» складалася з одного безпілотного космічного апарата, розробленого і побудованого Hughes Aircraft Company. Ракетою-носієм для виведення були Атлас-Центавр, які виводили апарат на транс-місячну траєкторію. Апарат не виходив на орбіту Місяця, а сповільнювався з швидкості 2,6 км/сек відносно Місяця після запуску двигунів м'якої посадки.

Кожен апарат гальмувався до 110 м / сек (4% від швидкості до гальмування) основною гальмівною твердопаливною системою, що працювали протягом 40 секунд, починаючи з висоти 75,3 км над Місяцем, а потім спускався доки радар не фіксував висоту 11 км від поверхні. Частину шляху, що залишилася до поверхні, тривалістю близько 2,5 хвилин, відбувалось гальмування за допомогою дрібніших двигунів, які працювали на рідкому паливі. Останні 3,4 метра, до поверхні виконувалися в стані вільного падіння з нульовою швидкістю на цій висоті, після того як двигуни малої тяги були відключені. Це призводило до посадки зі швидкістю близько 3 м/сек.

Сервеєр-1 знадобилося близько 63 годин (2,6 доби), щоб досягти Місяця. Його стартова маса була 995,2 кг, а посадкова (за вирахуванням палива, гальмівного та радіолокаційного пристроїв) — 294,3 кілограмів.

Історія запусків[ред.ред. код]

Реалізація програми[ред.ред. код]

Програма була реалізована Лабораторією реактивного руху НАСАНАСА (JPL) в рамках підготовки польоту людини на Місяць за програмою «Аполлон». Загальна вартість програми офіційно становила 469 мільйонів доларів.

Усі сім космічні апарати перебувають на Місяці, оскільки не були розраховані для повернення на Землю. Деякі частини «Сервеєра-3» були повернуті на Землю екіпажем Аполлона-12, який приземлився поруч з ним 1969. Камера від нього перебуває на виставці в Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні, округ Колумбія.

Джерела[ред.ред. код]