Сервейор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Сервейер» апарат на Землі

Сервейор (програма) ((англ. Surveyor) — топограф) — найменування серії американських автоматичних міжпланетних станцій для дослідження Місяця, яка тривала з 1966 по 1968 роки та програма їх розробки і запусків апаратів в 19601968. Мета місії полягала в подорож прямо на Місяць на траєкторії удару, в подорож, яка тривала 63 до 65 годин, і закінчилася уповільнення трохи більше трьох хвилин до м'якої посадки. Програма була реалізована Лабораторії реактивного руху НАСА (JPL) для підготовки до програми Apollo. Загальна вартість програми Сервейер був офіційно $ 469 млн.

П'ять з «Сервейер» космічного корабля успішно здійснила м'яку посадку на Місяць, у тому числі першого. Два інших не вдалося: Сервейер-2 розбився на великій швидкості після невдалої корекції середнього курсу, і Сервейер-4 загинув зв'язатися (можливо вибуху) 2,5 хвилини до її запланованого приземлення.

Всі сім космічних апаратів і раніше на Місяці; жоден з місій не входить повернення їх на Землю. Деякі частини Surveyor 3 були повернуті на Землю екіпажем Аполлона 12, який приземлився поруч з ним в 1969 році. Камера від цього ремесла на виставці в Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні, округ Колумбія.


Місця посадок апаратів серії «Сервейор»

Місія програми[ред.ред. код]

Головними завданнями програми та місій космічних апаратів було визначення:

  • механічних характеристик;
  • хімічного складу і електромагнітних властивостей місячного грунту;
  • теплових умов на її поверхні;
  • отримання телевізійних зображень поверхні з метою вивчення топографії рельєфу і структури місячного грунту;
  • реєстрації лазерного випромінювання, що посилалося з Землі;
  • проведення астрономічних досліджень (зйомка зірок, Сонця, планет).

Технічне завдання програми «Сервейор» — відпрацювання системи м'якої посадки.

Конструкція апаратів[ред.ред. код]

Конструкція «Сервейор» складається з рухової (3 коригувальних рідинних ракетних двигуна і гальмівної твердопаливний двигун) і енергетичної (сонячна і хімічна батареї) установок, радіотехнічного обладнання, системи управління польотом і орієнтації.

Наукові прилади[ред.ред. код]

Наукова апаратура включала:

  • альфа-аналізатор для визначення хімічного складу місячного грунту по відбитому альфа-випромінювання ("Сервейор-5, «Сервейор-6», «Сервейор-7»),
  • ківш-захват для дослідження механічних характеристик грунту («Сервейор-3», «Сервейор-4», «Сервейор-7»),
  • прилади для виявлення магнітних речовин у грунті («Сервейор-4», «Сервейор-5», «Сервейор-6», «Сервейор-7»),
  • телевізійна камера для зйомок Місяця на ділянці підльоту («Сервейор-1» і «Сервейор-2»).

На всіх «Сервейор» встановлювалася панорамна телевізійна камера для отримання знімків після посадки на Місяць (всього близько 86 500 знімків місячної поверхні, Сонця, планет). Максимальний діаметр всіх «Сервейор» (по опорах розгорнутого посадкового шасі) 4,27 м, висота (при складеному шасі) близько 3 м, стартова маса 995—1038 кг, після посадки — 276—297 кг. Запуски здійснювалися ракетою-носієм «Атлас-Центавр». Всього було запущено 7 апаратів (1966–1968), з яких «Сервейор-1», «Сервейор-3», «Сервейор-5», «Сервейор-6» і «Сервейор-7» здійснили м'яку посадку і виконали поставлені завдання .

Запуск і посадка на Місяць[ред.ред. код]

Запуск Атлас-Кентавр AC-10 ракети, несучої Сервейер-1 космічний апарат, 30 травня 1966
Астронавт Чарльз Конрад біля «Сервейор»

Кожна місія «Сервейор» складалася з одного безпілотного космічного корабля розробленого і побудованого Hughes Aircraft Company. Ракетою-носієм для виведення були Атлас-Центавр, які виводять корабель просто в транс-місячний простір. Корабель не виходив на орбіту Місяця, а сповільнювався з швидкості 2,6 км/сек по відношенню до Місяця до запуску двигунів м'якої посадки.

Кожен корабель був уповільнений до 110 м / сек (4% від швидкості до гальмування) від основної гальмівної твердопаливної системи, які діяли протягом 40 секунд, починаючи з висоти 75,3 км над Місяцем, а потім спускався доки радар не фіксував висоту 11 км від поверхні. Частину шляху, що залишилася до поверхні, тривалістю близько 2,5 хвилин, було подолано за допомогою дрібніших двигунів, які працювали на рідкому паливі. Останні 3,4 метра, до поверхні виконувалися в стані вільного падіння з нульовою швидкістю на цій висоті, після того як двигуни малої тяги були відключені. Це призвело до посадки швидкістю близько 3 м/сек.

Сервейор-1 потрібно в цілому близько 63 годин (2,6 доби), щоб досягти Місяця. Його стартова вага була 995,2 кг, а його посадкова вага (за вирахуванням палива, гальмівного та радіолокаційного пристроїв) була 294,3 кілограмів.

Історія запусків[ред.ред. код]

Реалізація програми[ред.ред. код]

Програма була реалізована НАСА Лабораторією реактивного руху (JPL) в рамках підготовки польоту людини Місяць по програмі «Аполлон». Загальна вартість програми Surveyor офіційно склала $ 469 мільйонів доларів.

Всі сім космічних апаратів ще на Місяці, жодна з місій не передбачала повернення їх на Землю. Деякі частини апарату «Сервейер-3» були повернені на Землю Аполлон-12, який приземлився поруч з ним. Телевізійна камера, повернута на Землю, зараз виставлена в Національному музеї авіації та космонавтики.

Джерела[ред.ред. код]