Середньовічні лади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Середньовічні лади або церковні лади — назва восьми діатонічних ладів професійної європейської музики Середньовіччя. Історично сходять до давньогрецької ладової системи, проте назви середньовічних ладів не збігаються з назвами давньогрецькими, що пов'язано з їх перейменованням на сторінках анонімного теоретичного трактату «Alia musica» IX століття.

Існувало три системи позначення середньовічних ладів — числова парна, числова проста і номінативна. Перелік можна представити наступною таблицею:

Номер ладу числове парне позначення номінативне позначення
I перший автентичний дорійський
II перший плагальний гіподорійський
III другий автентичний фригійський
IV другий плагальний гіпофригійський
V третій автентичний лідійський
VI третій плагальний гіполідійський
VII четвертий автентичний міксолідійський
VIII четвертий плагальний гіпоміксолідійський

Записані сучасною нотацією середньовічні лади виглядають так:

8 середньовічних ладів, літерою f позначено фіналіс

Основними категоріями середньовічних ладів є

  • фіналіс — заключний тон хоралу.
  • амбітус — діапазон хоралу (від найнижчого до найвищого використовуваного звуку)
  • реперкуса — друга ладова опора (тон, найчастіше повторюваний або у хоралі)

Джерела[ред.ред. код]