Середня скалярна швидкість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Середня скалярна швидкість — одна з характеристик руху, яка визначається як відношення шляху до проміжку часу, за який тіло подолало цей шлях:

 \bar{v} = \frac{s}{\Delta t}  ,

де  \bar{v} - середня скалярна швидкість, s - шлях,  \Delta t - поміжок часу.

Це означення відрізняється від означення швидкості тим, що швидкість є відношенням переміщення до проміжку часу, а отже векторною величиною. Для прикладу, болід Формули 1, подолавши коло, і повернувшись на своє місце, здійснив нульове переміщення, але пройшов шлях, що дорівнює довжині кола. Тобто, можна порахувати середню швидкість його руху.

Одиниці вимірювання середньої скалярної швидкості ті ж, що й для швидкості, м/с, км/год тощо.

При граничному переході  \Delta t \to 0 , значення середньої скалярної швидкості прямує до модуля швидкості.

Середньо-квадратична швидкість[ред.ред. код]

При визначені швидкості руху частинок у статистичній фізиці зручніше усереднювати не модуль швидкості, а її квадрат. Тоді середня скалярна швидкість визначається як

 \bar{v} = \sqrt{\langle v^2 \rangle}  .

Усереднення проводиться по всіх частинках і по часу.

За відсутності впорядкованого руху, тобто течії, середнє переміщення окремої частинки за достатньо великий проміжок часу дорівнює нулю, тож середнє значення векторної швидкості теж дорівнює нулю. Однак середнє значення квадрату швидкості відмінне від нуля і пов'язане з температурою.

Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.