Серж Московісі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Серж Московісі
Serge Moscovici
Moskovitchi.jpg
При народженні: Srul Herş Moscovici
Дата народження: 14 червня 1925(1925-06-14) (89 років)
Місце народження: Румунія Браїла, Королівство Румунія
Громадянство: Франція Франція
Рід діяльності: психолог
Напрямок: Соціальна психологія

Серж Московісі́ (фр. Serge Moscovici; справжнє ім'я Срул-Герш Москович (рум. Srul Herş Moscovici); 14 червня 1925, Браїла, Королівство Румунія) — французький психолог, автор праць з соціальної психології; голова лабораторії соціально-психологічних досліджень у Вищій школі соціальных досліджень при Паризькому університеті.

З 1963 року президент Європейської асоціації Експериментальної психології, з 1979 року директор Європейської лабораторії Соціальної психології, заснованої ним в 1975 році.

Батько французького політика, міністра фінансів Франції (з 2012 р) П'єра Московісі.

Біографія[ред.ред. код]

Срул-Герш Москович народився у Валаському місті Бреїла в сім'ї торговця зерном. Виріс у Кагулі на півдні сусідньої Бессарабії, яку згодом вважав своєю батьківщиною. У середині 1930-х років родина переїхала в Галац, а потім у Бухарест. Там Москович навчався в ліцеї, з якого в 1938 році був виключений через введення антисемітських законів. Тому Москович поступив вчитися на механіка в професійне училище «Ciocanul».

У 1939 році став членом Румунської комуністичної партії. Під час війни як єврей був інтернований до табору на примусові будівельні роботи, з 1944 року (після звільнення) працював зварювальником в бухарестському заводі «Malaxa». У наступному році був арештований в Араді за підозрою щодо участі в підпільній сіоністської організації, переведений для суду в Тімішоару. У 1947 році Москович нелегально залишив Румунію і після короткочасного перебування в таборі для біженців в Італії оселився в Парижі, де закінчив Сорбонський університет. У Франції став відомий під ім'ям Серж Московісі (Московісі - французьке читання його справжнього прізвіща Moscovici, записаного за правилами румунської орфографії).

У той час, Московісі зблизився з паризькими письменниками, у тому числі румунського походження Паулем Целаном та Ісааком Чіва.

У 1960-тих роках він був запрошений у США Інститутом перспективних досліджень Прінстонського університету, він також працював у Стенфордському та Єльському університетах.

Сім'я[ред.ред. код]

Має сина П'єра Московісі — французький політик, член французького парламенту. З травня 2012 року — міністр фінансів.

Наукові погляди[ред.ред. код]

В дослідженнях Московісі акцент був зроблений на колективній психології. Він почав свою кар'єру, вивчаючи механізми, за допомогою яких соціальні групи, які володіють знанням, спотворюють його від своєї первісної форми. Його теорія соціальних уявлень в даний час широко поширена в розумінні цього процесу. Під впливом Габрієля Тарда, він пізніше критикував американських вчених, котрі стверджували про вплив думки більшості на позицію меншості. Натомість Московісі досліджував ефекти впливу меншин, де думки невеликої групи людей впливають на думки більшості. Крім того, він досліджував динаміку групових рішень і формування консенсусів.

Вплив меншостей[ред.ред. код]

Московісі стверджував, що вплив більшості, переважно, є оманою - якщо більшість дійсно всемогутня, ми б все одно в кінцевому рахунку думали те ж саме. Звертаючи увагу на роботи Габрієля Тарда, він вказав на те, що більшість великих соціальних рухів, були розпочаті окремими особами і невеликими групами (наприклад, світові релігії, політичні ідеології і т.д.). Без ініціатив меншості були б неможливими новації та соціальні зміни. Найвідомішими є його наукові розвідки щодо впливу усталених позицій меншості на думки більшості в репрезентативних опитуваннях.

Експеримент проведений Московісі[ред.ред. код]

  • Мета: вивчити інноваційні процеси,спостерігаючи, як консолідовані думки меншості впливають на думки великої група.
  • Процедура: спершу учасників перевірили на відсутність дальтонізму. Учаники були поділені на групи по 4, двоє з яких були спеціально підсадженими. Ім показали 36 слайдів, різних відтінків синього кольору, просячи після кожного, вголос вказати колір. Були створені дві експериментальні групи. В першій - фальшиві учасники послідовно вказували на зелений колір для кожного слайду. В другій групі відповіді підсаджених учасників були непослідовними - 24 зелених та 12 синіх.
  • Результати: у 8,42% від всіх випробувань, учасники цілком погодилися з меншістю і сказаля, що слайди були зеленими. В цілому, 32% учасників погодилися принаймні один раз.
  • Висновки: дослідження показало, що меншість може дійсно вплинути на думку більшості. Не в тій же мірі, яким може бути вплив більшості, але факт, що майже третина людей погодилися хоча б один раз є значним. Однак, залишилось принаймні 2/3, які ніколи не погодились. В експерименті, Московісі показав, що консолідованість позиції була ключовим фактором впливу меншості, на що вказав той факт, що в першій групі ефект був більш яскраво вироженим, ніж в другій.

Посилання[ред.ред. код]

  • Серж Московічі Стратегії пропаганди і колективного навіювання // Незалежний культурологічний часопис «Ї». - 2003. - №30
  •  Якубіна В.Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах „Філософські проблеми гуманітарних наук”, КНУ ім. Тараса Шевченка – К. : 2007. – № 12-13. – С. 194-197. (наукова стаття)